Тема 4. Історія архітектури та будівництва Стародавньої Греції.

Назва «архаїчна Греція» прийнята серед істориків у 18 столітті. фактично у ході вивчення грецького мистецтва. В цьому періоді виділяєють:

• ранню архаїку - початок VII століття до н. е. - 570-ті рр. до н. е.;
  
• зрілу архаїку рр. до н. е. - 525 рр. до н. е.;
  
• пізню архаїку - 525 рр. до н. е. - 490-ті рр. до н.е.
  

Зростання населення на початку архаїчного періоду стало прнчиною розвитку міського способу життя, заснування нових міст. Цей процес визначає термін сінойкізм, тобто поглинання сіл. Типовою публічною будівлею стає акрополь. 

В епоху архаїки формуються основні типи монументальної скульптури: куроси - статуї оголених юнаків-атлетів та їх аналоги кори. Період ранньої архаїки характеризується зростанням міст і розширенням будівництва. 

Починають з’являтися монументальні споруді: храми, які виконували функції не лише культових, а й громадських будівель. В VІІ ст. до н. е. споруджуються різні типи храмів (рис. 4.4), а також встане з а:-: значений порядок стосовно частин будівель, системи сполучення де: т конструктивних частин, що має назву ордера.

Найпростіший тип храму - храм в антах, якийз будований з мегарону мікенської доби. Його головний фасад оформлюється торцями бокових стін, які називають антами. Між антами знаходяться дві колони ( рис.4.4,1). Так звана простиль має на головному торцевому фасаді колони, розташовані перед антами (рис. 4.4, 2). Амфіпростіль - храм прямокутної форми у плані з гладкими боковими стінами і колонними портиками по обох торцях (рис. 4.3, 3). 

Найбільш розповсюджених: храм Греції є периптер - з усіх боків один ряд колон (рис.4.4,4). Найскладнішим типом храмової будівлі є диптер, який включає лва ряди колон по периметру храму (рис. 4.4.,5). Псевдодиптер - античний храм, відсутній один внутрішній ряд колон (рис.4.4, 6). Толос – кругла споруда в плані, часто з купольними завершеннями (рис.4.4,7).

Рис.4.4. Плани храмів: 1- храм в антах, 2- простиль, 3- амфіпростиль, 4- периптер, 5- диптер, 6- псевдодиптер, 7- толос.

Цела - основне приміщення давньогрецького храму, поділялась на: переднє (передвер’ям) - пронаос; центральне - наос; опістодом - закрите приміщення для зберігання дарів, вхід був влаштований із заднього торця, Грецький архітектурний ордер складається з основних елементів: триступінчастого стилобату (цокольна частина храму); колон (база, стовбур, капітель); антаблемента, що перекриває частину споруди і поділяється на архітрав (балку), фриз і карниз. Вище антаблемента знаходиться трикутної форми фронтон (рис. 4.5).

В процесі формування грецької архітектури виникли два основних стилі: доричний і іонічний. Доричний розвивався в основному на Пелопонесі та в західних грецького світу (Сицілії та Великій Греції), а іонічний - в Аттиці та районах Середземномор’я (Мала Азія, острова Егейського моря). Дорична архітектура відрізнялася простотою та мужністю своїх форм, іонічна - легкістю, стрункістю, витонченістю і більшою декоративністю.

Храми виконували функцію не тільки культових будівель, вони втілювали в собі ідеї громадськості та патріотизму, відтворили силу і міць грецького полісу (храми на острові Егіна, в Олімпії, Дельфах і в Афінах). Зберігся храм Гери ІІ в Посейдоні (468 р. до н.е.) – доричний периптер на триступінчатому стереобаті з розмірами 24,3 х 60м.

Рис.4.5 - Грецькі ордери: а – доричний, б – іонічний.

Одним з найвищих досягнень грецької архітектури етапу ранньої класики є храм Завса в Омімпії, збудований Лібоном в період між 468 і 456 рр. до н.е. Доричний периметр з 6-ма колонами по ширині храму і 13-ма по довжині відрізняються гармонійністю пропорцій. Храм збудований з твердого місцевого каменю поросу (вапняку-ракушняку). Фрагменти храму зберігаються в Археологічному музеї Олімпії та в Луврі, рис. 4.6.

Рис.4.6 - Храм Зевса Олімпійського, Афіни.

Рис. 4.7. Реконструкція перекриття іонійських храмів.