Тема 3. Суб’єкти та об’єкти контролю за трансфертним ціноутворенням: Спеціальні критерії визначення операцій контрольованими

Головна Всі курси Кафедри Студентам ЦДТН

Відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України [1] (далі – ПК України) податковий контроль трансфертного ціноутворення здійснюється виключно щодо нормативно окресленого кола господарських операцій платника податку. Тож одним із найважливіших аспектів боротьби з агресивним податковим плануванням є чітке розуміння сфери застосування відповідних законодавчих приписів. Системний аналіз ст. 39 ПК України дозволяє визначити законодавчі критерії господарських операцій платників податку, на які поширюється інститут трансфертного ціноутворення.

В експертному середовищі, класифікуючи ознаки контрольованих операцій, найчастіше зазначають спеціальні «вартісні» критерії та критерій «за контрагентом», приділяючи увагу лише прямо окресленим у вищезазначеній статті вимогам. Цю класифікацію, на нашу думку, має бути розширено, а нормативні критерії класифікації контрольованих операцій доцільно поділити на загальні та спеціальні.

2. Спеціальні критерії визначення операцій контрольованими

Як уже зазначалося, більшість фахівців, досліджуючи нормативні ознаки віднесення господарських операцій до контрольованих, приділяють увагу саме спеціальним критеріям, які закріплено в підпунктах 39.2.1.1 та 39.2.1.7 підп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України. Враховуючи характеристики цих критеріїв, у професійному середовищі стосовно них використовують назви «критерій за контрагентом» (підп. 39.2.1.1) і «вартісні критерії» (підп. 39.2.1.7). Як окремий спеціальний критерій варто визначити ще й критерій «номінального посередника», який закріплено в підп. 39.2.1.5 підп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України [1].