Тема 8. ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ

В залежності від основних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектів використовується ряд методів, які умовно можна поділити на такі, у розрахунках який використовується дисконтування, та такі, у розрахунках який дисконтування не використовується.

До методів, в яких використовується дисконтування відносять:

• Метод розрахунку чистого приведеного доходу (NPV);

• Метод визначення індексу рентабельності інвестицій (РІ);

• Метод визначення внутрішньої норми доходності інвестицій (IRR).

До методів, які не передбачають використання концепції дисконтування відносять:

• Метод визначення строку окупності інвестицій(РР);

• Метод визначення бухгалтерської рентабельності інвестицій або ефективності інвестиції (АRR).

Далі більш детально зупинимося на їх розгляді.

1.Метод розрахунку чистого приведеного доходу (NPV). Це метод аналізу інвестицій, який базується на визначені величини, одержаної шляхом дисконтування різниці між усіма річними відтоками та притоками реальних грошей, які накопичуються протягом всього життя проекту.

Розрахунок чистого приведеного доходу (NPV) визначається за такою формулою:

NPV=Σ[P_r:(1+I)ⁿ]-IC

Де, Р_1, Р₂, Р₃,......, Р_n — річні грошові надходження протягом п-років;

ІС — стартові інвестиції;

і — ставка дисконту;

PV=Σ[P_r1+I)ⁿ] — загальна сума дисконтованих надходжень за проектом.

В випадку, коли NPV > 0 проект варто приймати до реалізації; якщо NPV< 0, проект варто відхилити, бо він збитковий; NPV = 0 — проект не прибутковий і не збитковий.

До переваг методу NPV можна віднести те, що він:

1) враховує зміну вартості грошей у часі та ризик конкретного інвестування;

2) враховує ввесь строк функціонування проекту.

До недоліків та обмежень в використанні методу можна віднести:

1) метод дозволяє оцінити ефект прийняття проекту в абсолютному вимірі (як ріст ринкової оцінки), але не показує, наскільки реальна дохідність проекту перевищує вартість капіталу. Рішення по інвестуванню в проекти неможливо порівняти з варіантами портфельних інвестицій з відомою доходністю;

2) в класичному своєму вигляді метод не дозволяє порівнювати взаємовиключаючі ефективні проекти з відмінними інвестиційними витратами та з різними строками функціонування.

2. Метод визначення індексу рентабельності інвестицій (РТ), він є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NPV, показник РІ — це відносна величина, яка визначається за такою формулою:

РІ = Σ[P_r1+I)ⁿ]:IC

Якщо РІ = 1, то це означає, що доходність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. Якщо РІ > 1, то проект прибутковий, і, навпаки РІ <1 — проект збитковий.

PI =1, необхідна особливі обґрунтування.

Індекс прибутковості є відносним показником і дозволяє на відміну від методу NPV кількісно співставити витрати та ефект від них.

4. Метод визначення внутрішньої норми доходності (IRR) — ставки дисконту, використання якої б забезпечило рівність поточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуваних грошових притоків. Показник внутрішньої норми доходності — IRR характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які мають місце при реалізації інвестиційного проекту.

Практичне застосування цього методу зводиться до того, що в процесі аналізу вибирається два значення ставки дисконту і₁ < і₂ таким чином, щоб в інтервалі (і₁, і₂) функція NPV=f(i)змінювала своє значення з «+» на «-» або навпаки. Таким чином, використовують таку формулу:

NPV=i₁+[NPV_i1 NPV_i1- NPV_i2)]*(i₁-i₂)

1. Метод визначення строку окупності інвестицій (РР).

Період окупності (payback period) – це мінімальний часовий інтервал (вимірюваний в місяцях, чи роках) від початку здійснення проекту, за який інвестиційні витрати окупляться чистими грошовими надходженнями від проекту.

Метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він охоплює завдання суб’єктивного встановлення терміну окупності, не надає інформації стосовно того, чи створює цей проект багатство, а також може ігнорувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу фінансовому менеджеру оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться в зоні ризику.

Дисконтований період окупності відрізняється від періоду окупності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків і, отже, завжди є довшим ніж період окупності, який ігнорує дисконтування. Як і період окупності, дисконтований період окупності потерпає від неможливості точно визначити значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.

Формула розрахунку показника періоду окупності інвестицій (РР) має вигляд:

PP = min n, при якому 

Якщо не враховувати фактор часу, то показник строку окупності інвестицій можна визначити за такою формулою:

Де п_у — спрощений показник строку окупності;

n_у=IС:Р_с,

IС — розмір інвестицій;

Р_с— щорічний середній чистий прибуток.

Таким чином, строк окупності інвестицій — це тривалість часу, протягом якого не дисконтовані прогнозні надходження грошових коштів перевищують не дисконтовану суму інвестицій, тобто це число років, необхідних для відшкодування інвестицій.

2. Метод розрахунку коефіцієнту ефективності інвестицій(ARR).

Для цього коефіцієнта характерні дві риси:

- по-перше, дохід характеризується показником чистого прибутку;

- по-друге, не припускається дисконтування доходу.

ARR=RN/ ½(IC-RY),

де RN- середньорічний прибуток(прибуток з урахуванням відрахувань до бюджету);

RY - залишкова чи ліквідаційна вартість.

Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати доход від інвестування у певний проект. Найпростіше аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладів. Наприклад, ризик мати справу з корпорацією «IBM» значно менший, ніж з невеликою компанією, що виробляє комп'ютери. Таким чином, є фірми більш та менш ризикові. Це важливо, бо менш ризиковані компанії можуть позичати гроші під нижчий процент, ніж високо ризиковані. Для них ставка дисконту нижча, отже доходи, які одержує менш ризикована фірма, ціняться більше, ніж такі ж доходи висо­ко ризикованої компанії.

З фінансової точки зору ризик називають зростаючою функцією часу. Тобто, якщо довший термін вкладу, то більший ризик. Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і вони вкладаються на дуже короткий період, їх називають безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу. Проектний ризик — це сукупність ризиків, які передба­чають загрозу економічній ефективності проекту, що вира­жається в негативному впливі на потоки грошових коштів. Комерційні банки, які кредитують інвестиційні проекти, повинні бути зацікавленими в тому, щоб виключити можливість провалу проекту і таким чином уникнути збитків для себе.

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків має включати в себе: визначення проектних ризиків; формалізований опис невизначеності проектного інвестування; розрахунок показників ризику вкладення інвестицій; оцінку проектів з допомогою методів аналізу ризику інвестицій; визначення заходів щодо зниження інвестиційних ризиків.

До методів аналізу ризиків відносяться загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності представляють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту.

Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійсню­ватися в такій послідовності:

• Готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність.

• Відбираються ключові змінні ризику.

• Визначаються обмеження значень можливих змінних.

• Імовірнісні ваги розміщуються за граничним значенням.

• Встановлюються відношення кореляційних перемінних.

• Генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях.

• Проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

Загальним правилом в цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкращим чином відповідає відношенню інвестора до ризику.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію. Цей вид аналізу може вико­нуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосу­ванням спеціальних комп'ютерних програм, які дозволяють ви­користовувати методи імітаційного моделювання.

В першому випадку формуються 3-5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарію повинні відповідати:

• набір значень початкових змінних;

• розраховані значення результатних показників;

• певна вірогідність настання даного сценарію, яка визначається експертним шляхом.

В результаті розрахунку визначаються середні (з враху­ванням вірогідності настання кожного сценарію) значення ре­зультатних показників.

В випадку невеликого числа змінних та можливих сце­наріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використову­вати метод дерева рішень.

Перевага даного методу — в його наочності. Послідов­ність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризи­ку включає наступні етапи:

• визначення складу та довготривалості фаз життєвого циклу проекту;

• визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;

• визначення часу настання ключових подій;

• формулювання усіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настання кожної окремої ключової події;

• визначення вірогідності прийняття кожного рішення;

• визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вуз­ли, — виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на де­реві рішень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та вірогідності прийняття того чи іншого рішення.