Тема 5. Розробка облікової політики підприємства

Розробка принципів бюджетування готової продукції і реалізації включає такі складові:

1.    Розробка загальних принципів бюджетування готової продукції і реалізації.

       Реалізація готової продукції може бюджетуватись по відвантаженню і по оплаті. Якщо в бухгалтерському обліку при виборі методу враховують законодавчу базу і рівень оподатковування, то в бюджетуванні основним критерієм повинна стати зручна для аналізу звітність.

       Відповідно до міжнародної практики рекомендується вести бюджетування реалізації по відвантаженню. Інакше відображення доходів буде не достовірним. Для бюджетування оплати існує бюджет руху грошових коштів. При бюджетуванні реалізації методом ”по оплаті” часто виникає доход від реалізації в періодах, коли продукція не відвантажувалася. Для управлінського аналізу це не підходить. Для бюджетування надходжень також розробляється графік бюджетування дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію.

       Визначають, за якими цінами буде вестись бюджетування готової продукції (по собівартості, за ринковими цінами, за внутрішніми (трансфертними) цінами).

2. Визначення способу нарахування виручки при внутрішній передачі продукції.

       Для внутрішньої реалізації можна нараховувати виручку по трансферних або ринкових цінах. Це впливає на розподіл доходів між організаційними одиницями підприємства (холдингу). Як трансферна ціна, можна застосовувати такий варіант її розрахунку: собівартість + рентабельність.

3. Розробка правил бюджетування виручки по довгострокових роботах (послугах).

 Вона може нараховуватись:

• по етапах;
• по закінченні робіт;
• іншим способом.

Розробка принципів обліку та бюджетування

формування собівартості продукції.

До їх складу відносять:

1.    Розробка угруповання статей витрат.

       Для згрупування статей витрат можна скористатися нормами бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів фінансового обліку і розробити на їхній основі структуру витрат, яка найбільше підходить для підприємства.

       На собівартість відносяться витрати безпосередньо пов'язані зі створенням продукції, а також усі накладні виробничі витрати за базою розподілу.

       Собівартість поділяють по товарних групах, з огляду на специфіку технології виробництва (в одній товарній групі повинні бути товари з подібною технологією виробництва).

На більшості підприємств у собівартість включають (нормативні витрати за економічними елементами):

• матеріальні витрати;
• заробітна плата виробничого персоналу;
• соціальні відрахування;
• амортизація виробничих активів;
• інші витрати.

       Така класифікація незручна тим, що в групу ”інші витрати” попадає багато таких важливих статей як внутрішні транспортування, оренда тощо.

2. Визначення принципів віднесення накладних витрат.

       При розподілі накладних витрат найважливішою проблемою є вибір бази розподілу.

Залежно від особливостей виробництва й організації бізнесу базою розподілу може бути:

• заробітна плата виробничих працівників;
• співвідношення займаної площі (найбільше часто використовують для розподілу складських витрат і оренди).

       Використовують й іншу базу розподілу накладних витрат. Базою розподілу можуть бути різні накладні витрати для різних груп. Для відображення в  політиці бюджетування бази розподілу і термінів рознесення накладних витрат можна  розробити таблицю.

 Розробка принципів обліку та бюджетування майна.

Розробка принципів обліку майна. Її здійснюють за такими складовими:

1.    Визначення методів оцінки майна

• за вартістю виготовлення;

       Оцінку здійснюють за допомогою калькуляції (кошторису) витрат на виготовлення.

• за ринковою вартістю;

       Оцінку здійснюють незалежні оцінювачі, або за цінами на аналогічне майно, що публікують у рекламних матеріалах за мінусом витрат по реалізації даного майна.

• за ринковою вартістю майна, що обмінюється;

       Метод оцінки майна залежить від способу його придбання. Найбільш розповсюдженими способами придбання майна є:

• придбання за плату. В основному майно оцінюється по сумі витрат на придбання;
• одержане безоплатно. Майно оцінюється за ринковою вартістю;
• одержаних по бартеру. Оцінюється по вартості обмінюваного майна;
• за вартістю виготовлення власними силами.

Розробка принципів обліку та бюджетування

дебіторської / кредиторської заборгованості

       Розробка принципів обліку дебіторської / кредиторської заборгованості включає:

       Управління дебіторською заборгованістю – важлива частина збутової політики підприємства. В обліковій політиці необхідно визначити, як буде групуватися дебіторська заборгованість і в якому випадку прострочена заборгованість переходить у групу безнадійних боргів.

Визначення методів розрахунку лімітів з метою

обліку та бюджетування

       Ліміти – важливий елемент управлінської облікової політики. Метод лімітування використовується для обмеження підрозділів підприємства у наданих їм ресурсах на плановий період. По нормованих активах ліміти можна розділити на ліміти коштів і товарно-матеріальних цінностей.

       Розрахунок лімітів здійснюється за стандартною формулою:

Л = Ок + П – Он

де, Ок – залишок на кінець планового періоду;

       П – потреба в активах на плановий період;

       Он – залишок на початок планованого періоду.

       Прогноз потреби здійснюють на основі планового бюджету продажів і/або виробництва.