Тема 8. Аналіз ризиків при прийнятті інвестиційних рішень

Ринкова економіка побудована таким чином, що будь-які рішення суб’єкта господарювання супроводжує певний ризик. Більшою мірою дана особливість стосується інвестиційних рішень, наслідки прийняття яких позначаються на діяльності суб’єкта господарювання протягом досить тривалого часового періоду. Ризики підприємницької діяльності прийнято пояснювати інтенсивністю використання виробничого та фінансового важелів. Якщо ризикованість у банківській діяльності несуть кредитні, процентні та валютні ризики, а у сфері торгівлі – комерційні, то у виробничій діяльності вони доповнюються технічними, маркетинговими та операційними.

За рахунок невизначеності умов інвестиційної діяльності інвестиційний ризик - ймовірність виникнення витрат у вигляді доходу. Прибутковість і ризик, як відомо, є взаємопов’язаними категоріями. Існують такі найбільш загальні закономірності, що відображають взаємний зв’язок між прийнятним ризиком та очікуваною прибутковістю діяльності інвестора: якщо внески більш ризиковані, то прибутковість, як правило, буде більш висока; при зростанні доходу зменшується ймовірність його отримання, в той час, як певний мінімально гарантований дохід може бути отриманий практично без ризику.

У багатьох компаніях фінансовий результат залежить від змін цін на фінансових та товарних ринках. Якщо в компанії весь прибуток переважно залежить від коливання валютних курсів, цін на сировину та процентних ставок, це означає, що компанія значною мірою схильна до фінансових ризиків. У багатьох компаніях важливою складовою частиною фінансового ризику є ризик, пов’язаний зі змінами процентних ставок. У разі зростання ринкових процентних ставок збільшуються витрати на обслуговування цього виду заборгованості (борг у вигляді кредитних зобов’язань зі змінною процентною ставкою). Якщо ж компанія має кредити з фіксованою процентною ставкою, то ризик процентної ставки буде випливати з падіння ринкових процентних ставок. Процес управління ризиком процентної ставки враховує чотири важливі стадії: ідентифікація ризику; вимірювання ризику; управління ризиком; контроль; оцінка ефективності управління ризиками.

Існує певне протиріччя між інвестиційними потребами підприємств та інвестиційними інтересами потенційних інвесторів - прагнення отримати вагомі прибутки при мінімумі внесків. Взаємодія між цими поняттями розкриває внутрішній механізм здійснення інвестиційної діяльності. Даний механізм надає інвестиційному інтересу та інвестиційним потребам рушійну функцію, зокрема, у розвитку виробництва підприємства та суспільства загалом.

Чим вищий рівень інвестиційного потенціалу суб’єкта господарювання та нижчий ризик інвестування в нього, тим вища його інвестиційна привабливість і, як наслідок, тим вища інвестиційна активність даного суб’єкта. Таким чином, можливості суб’єктів господарювання щодо залучення довгострокових джерел фінансування залежать від рівня їх інвестиційної привабливості.

У зарубіжній і вітчизняній економічній науці ще не сформувалася єдина точка зору як на класифікацію, так і на розуміння сутності деяких видів інвестиційних ризиків. Причина полягає в їх різноманітті, а отже, й у складності комплексного або ієрархічного представлення всієї сукупності інвестиційних ризиків. Проте формування такої класифікації є підставою для побудови адекватних моделей оцінки ризику, збільшення прозорості інвестиційних процесів, підвищення ефективності та оперативності механізмів управління ризиками.

Однак, менеджери зможуть ефективно керувати довгостроковими інвестиціями в тому випадку, якщо будуть розуміти природу інвестиційного ризику та його кількісну оцінку. Вагоме місце займають способи і методи безпосереднього впливу на рівень розвитку для того, щоб отримати його максимальне зниження, підвищити безпеку та фінансову стійкість підприємства, на якому інвестиційний проект реалізується.

Кожен інвестор прагне створити якісний інвестиційний портфель, мінімізувати ризик і отримати хороший прибуток. Портфелі високого доходу включають цінні папери, за якими інвестори регулярно отримують певний відсоток від прибутку. Дуже хорошим варіантом є створення комбінованого портфеля, який буде правильно сформований з цінних паперів різних підприємств, що, в свою чергу, максимально виключить можливість втратити вкладених коштів і мінімізує всі ризики.

Принципи управління

Є кілька принципів управління інвестиційними ризиками. Перш за все, необхідно чітко розробити стратегію і розібрати ступінь небезпеки втрати капіталу. Інвестор завжди повинен оцінювати власні можливості і розуміти, чим він може ризикувати для досягнення необхідної мети. Тим, хто не хоче наражатися на небезпеку втрати капіталовкладень, рекомендується вкладати кошти у фінансування тільки низькоризикових проектів з невеликою прибутковістю. Всі грамотні інвестори постійно коригують структуру власного портфеля.

Дуже важливим моментом в управлінні ризиками є розробка інвестиційного плану. Необхідно все так спланувати, щоб фінансування здійснювалося регулярно, наприклад, раз в три місяці. Такий підхід дозволить усереднити вартість придбання активів.

Аналіз і оцінка небезпеки втрати капітала

Кожен інвестор обов’язково аналізує проекти і програми, а також виконує оцінку інвестиційних ризиків, щоб захистити себе від можливості неотримання очікуваного прибутку. Оцінюючи ступінь небезпеки неотримання очікуваних результатів, варто звернути увагу не тільки на основні види ризиків. Рекомендується ознайомитись з документацією проекту і виявити неточності і помилки. Необхідно поцікавитися рівнем кваліфікації співробітників компанії та досвідом роботи.

Можна здійснити експертний метод оцінки, що передбачає проведення аналізу кількома експертами, кожен з яких буде працювати за певним видом ризику. Розглянувши оцінки всіх експертів завжди можна прийти до об’єктивного рішення.

Основні методи зниження ризиків:

- купівля інструментів з низьким ризиком кредитування, таких як казначейські облігації або інші цінні папери;

-  купівля інструментів з високою ліквідністю;

-  диверсифікація інвестиційного портфеля;

-  захист інвестиційного портфеля від несприятливої зміни цін тощо.
Також існує перелік загальноприйнятих прийомів та рекомендацій щодо нейтралізації або зниження ризику:

 -  уникнення ризику;

 -  лімітування концентрації ризику;

 -  розподіл ризиків; самострахування;

 -  страхування проектних ризиків спеціальними страховими компаніями;

-  інші методи внутрішньої нейтралізації проектних ризиків.