Тема 7. Управління прибутком корпорацій.

Управління прибутком підприємства, як уже відзначалося, спрямоване на забезпечення його максимізації та стабільності формування у часі.

Слід відзначити, що використання прибутку має узгоджуватися із корпоративною стратегією підприємства та забезпечувати стійке і стабільне зростання ринкової вартості підприємства та достатку акціонерів. Переваги підприємства на ринку трансформуються у вартість (достаток акціонерів), яка, у свою чергу, може бути спожита шляхом розподілу між власниками або ж реінвестована у господарську діяльність підприємства з метою створення нової вартості.

Як основне завдання управління використанням прибутку суб'єкта господарювання має розглядатися балансування інтересів підприємства щодо тезаврації прибутку та потреб політики грошових дивідендних виплат (поточного розподілу прибутку серед власників корпоративних прав у грошовій формі). При цьому важливим завданням цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання на даному етапі є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінан­сування зазначених напрямів розподілу прибутку підприємства.

Відповідно, можна виділити такі питання, розв'язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

1.    забезпечення погашення податкових зобов'язань суб'єкта гос­подарювання (сплата податку на прибуток підприємств);

2.    обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб'єкта господарювання;

3.    формування фондів-коштів та резервів для використання у наступних періодах.

Розглянемо ці питання детальніше.

Роль податкового планування в управлінні прибутком

Загалом, податкове планування використовується для формування, організації та інформаційно-методологічного забезпечення контролю за витратами підприємства на сплату податків та інших обов'язкових платежів суб'єкта господарювання до державного та місцевого бюджетів, інших централізованих цільових фондів. У рамках управління прибутком підприємства податкове планування передбачає контроль за формуванням та виконанням податкових зобов'язань з податку на прибуток, що може здійснюватися за такими ключовими напрямами:

1. визначення доходів підприємства та їх віднесення до складу валових доходів;

2. визначення витрат підприємства та їх віднесення до складу валових витрат;

3. формування амортизаційних відрахувань відповідно до податкового законодавства;

4.  моніторинг податкових пільг з податку на прибуток;

5. своєчасність подання податкових декларацій та сплата податку на прибуток.

Так, для потреб податкового планування зобов'язань з податку на прибуток підприємства доцільно використовувати, зокрема, такі методи:

1. зниження бази оподаткування з метою скорочення абсолю­тної величини податкових зобов'язань з податку на прибуток:

-      зменшення грошових потоків, що входять до складу валових доходів підприємств і, відповідно, збільшують об'єкт оподаткування;

-      збільшення грошових потоків, що включаються до складу валових витрат підприємства і, відповідно, зменшують об'єкт оподаткування;

-      використання податкових пільг;

2. оптимізація перерозподілу податкових зобов'язань з податку на прибуток у часі:

-      максимальне скорочення у часі розриву між визнанням виручки податкових зобов'язань та реальним надходженням на під­приємство грошових коштів;

-      максимальне наближення дати визнання господарських операцій, що призводять до зменшення об'єкта оподаткування і, відповідно, абсолютної величини податкових зобов'язань суб'єк­та господарювання;

-      використання у діяльності підприємства чи його окремих підрозділів (або, навіть, дочірніх підприємств та підконтрольних компаній) законодавчо затверджених альтернативних режимів оподаткування;

-      переміщення окремих виробництв, структурних підрозділів або ж дочірніх компаній до вільних економічних зон з метою використання можливих переваг для оптимізації абсолютної величини та структури податкових зобов'язань суб'єкта господарювання;

-      використання легальних механізмів офшорних зон з метою законного уникнення оподаткування тих чи інших доходів суб'єкта господарювання та ін.

Розподіл прибутку серед власників підприємства та дивідендна політика

Дивідендна політика підприємства як ключова детермінанта використання прибутку підприємства являє собою керовану діяльність підприємства, спрямовану на забезпечення формування доходу власників його корпоративних прав. Виплата грошових дивідендів є однією із операції емітента з цінними паперами власної емісії - операцією з виплати доходу за власними цінними паперами. Таким чином, дивідендна політика підприємства формується як сукупність цілей та завдань у сфері участі власників у прибутках підприємства, що передбачає обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо таких питань:

1.    розмір дивідендів на одну акцію;

2.    відношення обсягу розподілу прибутку поточного року до його тезаврації;

3.    розмір грошових виплат;

4.    регулярність чи дискретність виплати дивідендів;

5.    частота виплати дивідендів;

6.    форма оприлюднення обраної дивідендної політики.

Реалізація права власників акцій (корпоративних прав, паїв) суб'єкта господарювання на дивіденди відбувається шляхом формування частини прибутку такого суб'єкта господарювання для наступної виплати у вигляді дивідендів. Незважаючи на той факт, що рішення щодо виплати грошових дивідендів відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів (власників), дивідендна політика підприємства не повинна випадати з поля зору моделі управління використанням прибутку.

Незважаючи на значну увагу фінансової науки до проблеми управління дивідендною політикою підприємства, і досі не вироблено цілісної теоретичної моделі обґрунтування дивідендної політики суб'єкта господарювання.

Капіталізація прибутку як форма його використання

Частина чистого прибутку, що не була розподілена серед власників підприємства шляхом виплати грошових дивідендів чи викупу корпоративних прав власної емісії, являє собою тезаврований (капіталізований) прибуток підприємства, який, у свою чергу, може використовуватися для таких цілей:

1.  поповнення резервного капіталу підприємства;

2. збільшення статутного капіталу підприємства (виплата дивідендів корпоративними правами);

3. створення інших резервів, передбачених статутними документами товариства;

4. формування нерозподіленого прибутку.

Загалом, фінансовий механізм тезаврації прибутку являє собою сукупність фінансово-правових операцій щодо спрямування частини чистого прибутку суб'єкта господарювання на формування (збільшення абсолютної величини) власного капіталу підприємства з метою забезпечення покриття потреби суб'єкта господарювання у капіталі для фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Зауважимо, що резервування прибутку поточного року не означає його вивільнення із господарського обігу, оскільки такий прибуток спрямовуються на фінансування оборотних та необоротних активів, забезпечуючи у такий спосіб розши­рене відтворення на рівні окремого суб'єкта господарювання.

Резервний капітал, що формується суб'єктом господарювання, являє собою одну з форм створення фонду, цільовим призначенням якого є покриття потенційних збитків від фінансово-господарської діяльності підприємства, викликаних дією об'єктивних факторів, величину та час настання яких важно визначити на поточний момент.

Відповідно до чинного законодав­ства України, формування резервного капіталу є обов'язковим для всіх видів господарських товариств. При цьому джерелом його створення визначено чистий прибуток суб'єкта господарювання, отриманий у результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Порядок створення та використання резервного капіталу належить до безпосередньої компетенції суб'єкта господарювання (визначається в його статутних документах), хоча певні обмеження визначаються положеннями зако­нодавчих актів.

Так, розмір резервного капіталу господарського товариства повинен складати не менше 25 % статутного капіталу і має формуватися за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку підприємства у розмірі не менше 5 % його абсолютної величини. При цьому, резервний капітал суб'єкта господарюван­ня має виключно цільовий характер, що дає змогу використовувати його для покриття непокритих збитків від господарської ді­яльності у попередні періоди; покриття фінансових та грошових зобов'язань перед кредиторами підприємства при його ліквідації; формування фонду дивідендних виплат за корпоративними правами власної емісії; а також інші цілі, визначені статутними документами та нормативно-правовими актами.

Формування нерозподіленого прибутку підприємства являє собою фінансовий механізм формування капітального резерву, що не має цільового призначення. Типовими напрямами фінансування витрат фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок прибутку можуть вважатися:

1. фінансування інвестиційних проектів (придбання основних засобів, нематеріальних активів, вкладення в цінні папери, придбання контролю над іншими підприємствами);

2. покриття потреби в операційному капіталі;

3. покриття непокритого збитку минулих періодів;

4. збільшення статутного капіталу;

5. додаткові внески до резервного капіталу;

6. викуп акцій (інших корпоративних прав) власної емісії;

7. виплата заохочення менеджерам;

8. резервування під грошові дивідендні виплати наступних періодів;

9. гарантування виплати дивідендів за привілейованими акціями. Таким чином, капіталізація прибутку підприємством спрямована переважно на вирішення таких завдань:

10. покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел, при цьому тезаврація прибутку здійснюється з метою розширення обсягів фінансово-господарської діяльності підприємства за двома основними напрямами - поповнення оборотного капіталу та фінансування необоротних активів;

11. сприяння зростанню ринкової вартості корпоративних прав підприємства, а також вартості підприємства як цілісного майно­вого комплексу шляхом фінансування за рахунок прибутку підприємства інвестиційних проектів із позитивним NPV;

12. забезпечення прийнятного рівня платоспроможності підпри­ємства шляхом зменшення фінансового лівериджу;

13. зниження ризиковості фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання за рахунок забезпечення частини або усього ризику шляхом формування резервів (формування резервного капіталу для покриття потенційних збитків підприємства, а також формування спеціалізованих резервів).

Висновки

Основну увагу при засвоєнні матеріалу даної лекції необхідно приділити питанням формування та оптимального розподілу прибутку на підприємствах. При цьому необхідно виділяти специфічні завдання, кожної з ланок управління які мають підпорядковуватися єдиній меті - стратегії управління прибутком, яка розроблена на даному підприємстві. В цілому матеріал теми є досить нескладним і не викликає особливих проблем при його засвоєнні.