Тема 8. Управління активами корпорації

Відповідно до НП(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість можна достовірно визначити. 

Запаси підприємства включають: 

1. сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2. незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробленням і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

3. незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; 

4. готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; 

5. товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством із метою подальшого продажу; 

6. малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Аналізуючи склад і структуру запасів, ураховують те, що для успішної діяльності підприємства запаси мають бути оптимальними.

Найважливішими умовами досягнення цього є: 

1. обґрунтовані розрахунки потреби в запасах; 

2. налагодження стабільних відносин із постачальниками, що успішно виконують договірні зобов’язання; 

3. забезпечення належної організації виробничого процесу; 

4. раціональне визначення обсягів використання продукції на внутрішньогосподарські потреби.

У процесі аналізу запасів необхідно порівняти фактичні залишки за відповідний період із нормативами (плановою потребою), а також оцінити їх динаміку.

Надлишок або нестача запасів є факторами незадовільного фінансового стану підприємства. Причини їх утворення вивчаються під час внутрішнього аналізу в розрізі формування і використання: виробничих запасів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т. ін.), запасів незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. За кожною групою запасів з’ясовується специфіка дії факторів, встановлюються наслідки впливу відхилень від оптимальних (нормативних) рівнів на результати виробничо- фінансової діяльності та визначаються шляхи оптимізації запасів.

Причини і наслідки зміни структури за окремими видами запасів є різними. Наприклад, збільшення частки виробничих запасів може свідчити:

а) про розширення масштабів діяльності підприємства;

б) прагнення захистити кошти від знецінення внаслідок інфляції;

в) неефективне розпорядження матеріальними ресурсами, внаслідок чого значна частина капіталу заморожується на тривалий період у запасах, що сповільнює його оборотність.

Разом із тим недостатній обсяг виробничих запасів також негативно позначається на фінансовому стані підприємства.

Значну частку в оборотних активах становить незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробничої діяльності, а з іншого – про уповільнення оборотності капіталу на цій стадії.

На багатьох підприємствах важливим видом оборотних активів є готова продукція. Збільшення залишків готової продукції негативно впливає на фінансовий стан підприємства внаслідок: 

1.    заморожування оборотного капіталу, уповільнення його обертання; 

2.    нестачі коштів; 

3.    необхідності отримання додаткових кредитів і виникненням у зв’язку з цим додаткових витрат зі сплати процентів за ними;

4.    зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками, бюджетом, працівниками з оплати праці тощо.