ТЕМА 1. ВСТУП ДО МЕНЕДЖМЕНТУ. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ

Класифікацію організацій можна розглядати за різними ознаками, зокрема головними – таблиця 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація організацій за різними ознаками

Окрім зазначених у таблиці існують і інші класифікаційні ознаки організацій.

За походженням:

1. Природні організації виникають самі по собі, і їхня діяльність зазвичай спрямована на розв’язання внутрішніх проблем.

2. Штучні організації створюються за певним планом для досягнення зовнішніх цілей, мають лише відносну самостійність і, як правило, являються (принаймні, формально) залежними від ініціаторів.

Інша ознака ‑ законність:

1. Офіційні організації. Діяльність штучних організацій із самого початку узаконюється соціальною системою більш високого порядку, наприклад державою, що надає їй офіційний характер, можливість і необхідність здійснення діяльності в рамках правового простору.

2. Неофіційні організації. Не зареєстровані у встановленому порядку організації (наприклад, злочинні співтовариства) є неофіційними, їхня діяльність, навіть якщо вона не пов’язана з порушенням існуючих у суспільстві норм, не захищається законом.

За механізмом функціонування:

1. Формальні організації, їхня діяльність всебічно регламентована правилами, інструкціями тощо. Тут всебічно розподілені права, обов’язки і відповідальність між учасниками; безособові відносини між ними; посадовим функціям доданий характер офіційних повноважень; лінії підпорядкованості, що зв’язують посади, гранично чіткі.

2. Неформальні організації являють собою сукупність незапрограмованих контактів між людьми, заснованих на особистих перевагах, неписаних нормах і звичаях, добровільному виборі партнерів.

Виникнення неформальної організації в рамках формальної покликано компенсувати її недоліки (негнучкість, безособовість тощо).

Соціологи розрізняють два види неформальних організацій. По-перше, позаформальну, що являє собою сукупність неформальних ділових зв’язків, не передбачених, але й не заборонених офіційними регламентами.

По-друге, психологічну неформальну організацію; у її рамках люди задовольняють свою потребу в спілкуванні, допомозі й підтримці, у яких найчастіше відмовляє формальна організація.

За особливістю структури:

1. Механістичні організації нагадують технічні пристрої. Вони характеризуються вузькою спеціалізацією діяльності, непорушністю границь, стабільністю структури, централізацією влади з переважно вертикальними зв'язками, чіткою регламентацією прав і обов'язків, твердими правилами і процедурами, сталою запрограмованістю дій, оцінкою результатів з точності виконання завдань.

2. Органічні організації характеризуються розмитістю меж, самостійністю окремих ланок, їхньою широкою спеціалізацією, слабкою ієрархічністю керування, малою кількістю правил і процедур, свободою вибору варіантів діяльності, оцінкою її результатів на основі реального ринкового ефекту, перевагою неформальних відносин, внутрішньою конкуренцією, здатністю до змін і розвитку.

До різновидів організаційних формувань належать об’єднання:

Асоціації – договірні об’єднання, створені з метою постійною координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Виробничий кооператив – це господарська організація корпоративного типу, яка створюється на добровільних засадах громадянами для спільного здійснення господарської (виробничої) діяльності з метою отримання доходу і діє на підставі статуту, на засадах членства, обов’язкової трудової участі в його діяльності, самоуправління та самофінансування.

Господарські товариства являють собою об’єднання підприємців з певною залежністю від характеру інтеграції осіб чи капіталу, а також мірою відповідальності за свої зобов’язання. До них належать: повні; з обмеженою відповідальністю; командитні; акціонерні.

Громадські організації – це масові об’єднання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою (профспілки; організації ветеранів, ліквідаторів, інвалідів; жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства та ін.).

Державне підприємство ‑ засноване на загальнодержавній власності.

Інжинірингові фірми займаються розробкою і впровадженням новітніх технічних вдосконалень, технологічних нововведень тощо.

Колективні підприємства (кооперативи) – добровільні об’єднання громадян, створені з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного члена колективу в діяльності, використання власного або орендованого майна.

Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерни – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи працівників.

Корпорації – договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Масове виробництво застосовується на підприємствах, які характеризуються вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення однакових виробів.

Одиничне виробництво застосовується підприємствами, які характеризуються широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких не передбачається.

Приватне підприємство є власністю однієї особи або родини. Воно відповідає за свої зобов'язання усім своїм майном чи капіталом. Таке підприємство може бути зареєстрованим як самостійне або як філія іншого. Форму одноосібних мають здебільшого підприємства з невеликою кількістю працівників.

Серійне виробництво використовується на підприємствах, які мають обмежену номенклатуру продукції, виготовлення виробів періодично випускається певними серіями і сумарний випуск може бути досить значний.

Факторингові компанії – це організації, які купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов’язану з постачанням товарів або наданням послуг.

Будь-яка організація незалежно від розміру, форми власності, виду діяльності має спільні характеристики, такі як ресурси, які необхідні для досягнення поставленої мети, залежність від внутрішнього та зовнішнього середовища, наявність вертикального та горизонтального розподілу праці, система управління.