Лекція 3. Структура і приклади програми

1. Директива #include

 Директива #include включає в текст програми зміст вказаного файла. Ця директива має дві форми:

#include "имя файла" #include <имя файла>

 2. Директива #define

 Директива #define служить для заміни констант, що часто використовуються, ключових слів, операторів або виражень деякими ідентифікаторами.

 Має дві синтаксичні форми:

 #define ідентифікатор текст

#define ідентифікатор (список параметрів) текст

 Приклад:

#define WIDTH 80

#define LENGTH (WIDTH+10)

#define MAX(x,y) ((x)>)?(x)y) //      t=MAX(i,s[i]) àt=((i)>(s[i])?(i)s[i]);

 3. Директива #undef

 Директива #undef використовується для скасування дії директиви #define. Синтаксис цієї директиви наступний #undef ідентифікатор

 Приклад:

#undef WIDTH #undef MAX

 Ці директиви скасовують визначення іменованої константи WIDTH і макровизначення MAX.