Після проведення фітомеліорації необхідно встановити, наскільки змінився стан ґрунту.

Головний принцип полягає в тому, що ефективність не можна оцінити за одним показником.

Наприклад, збільшення рослинного покриву саме по собі не означає повного відновлення ґрунту.

Рослини можуть добре розвиватися, але при цьому ґрунт може залишатися:

• ущільненим;
• забрудненим;
• засоленим;
• малородючим;
• біологічно деградованим.

Тому оцінювання повинно бути комплексним.

Порівняння «до» і «після»

Найпростішим підходом є порівняння показників:

до фітомеліорації → після фітомеліорації.

Наприклад:

У цьому прикладі більшість змін має позитивний характер.

Однак ще більш об'єктивним є порівняння з контрольною або еталонною ділянкою.

Контрольна ділянка

Контрольна ділянка — це територія, яка має бути максимально подібною до досліджуваної за природними умовами, але на якій фітомеліоративні заходи не проводилися.

Вона потрібна для того, щоб визначити:

чи зміни відбулися саме внаслідок фітомеліорації, чи були спричинені іншими факторами.

Наприклад, збільшення вмісту органічного вуглецю може бути пов'язане не тільки з фітомеліорацією, а й із погодними умовами або природним відновленням рослинності.

Тому схема:

дослідна ділянка + контрольна ділянка + повторні вимірювання

є значно надійнішою.

Типізація показників за напрямом змін

Для оцінювання ефективності важливо визначити, який напрям зміни показника є позитивним.

Показники, для яких бажаним є збільшення:

• органічний вуглець;
• гумус;
• водопроникність;
• стійкість агрегатів;
• біологічна активність;
• вміст доступних поживних елементів у разі їх дефіциту;
• рослинне покриття;
• біорізноманіття.

Показники, для яких бажаним є зменшення:

• надмірна щільність;
• ерозійні втрати;
• рухомість токсичних елементів;
• концентрація доступних форм забруднювачів;
• ступінь деградації;
• поверхневий стік.

Показники, для яких бажаною є стабілізація або оптимізація:

• pH;
• електропровідність;
• співвідношення основ;
• водний режим;
• поживний режим.

Це важливо, оскільки збільшення показника не завжди означає покращення ґрунту.

Наприклад, підвищення електропровідності в засоленому ґрунті буде негативною тенденцією.

Оцінювання за індексами

Для комплексної оцінки можна використовувати індекс відновлення.

Наприклад:

\( I_r=\frac{X_t-X_0}{X_{ref}-X_0} \)

де:

\(X_0\) — початкове значення показника;

\(X_t\) — значення після фітомеліорації;

\(X_{ref}\) — значення на контрольній або еталонній ділянці.

Якщо значення показника наближається до контрольного, це свідчить про відновлення.

Для показників, де позитивним є зменшення, формулу необхідно адаптувати.

Часовий аспект оцінювання

Фітомеліорація є процесом, який відбувається протягом тривалого часу.

Тому важливо оцінювати не тільки абсолютні значення показників, а швидкість і напрям їх зміни.

Умовно можна виділити:

короткострокові ефекти — формування рослинного покриву, зменшення ерозії;

середньострокові ефекти — зміни структури, водного режиму, біологічної активності;

довгострокові ефекти — накопичення органічного вуглецю, відновлення ґрунтових функцій, стабілізація екосистеми.

Саме тому моніторинг повинен проводитися регулярно.

Комплексна оцінка

Для практичних цілей можна сформувати систему з декількох блоків:

Фізичний стан

↓

Хімічний стан

↓

Агрохімічний стан

↓

Біологічний стан

↓

Екологічний стан

↓

Стан рослинності

↓

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА ВІДНОВЛЕННЯ

Такий підхід дозволяє оцінити не окремий показник, а загальний напрям зміни ґрунтової системи.

Особливості оцінювання воєнно пошкоджених ґрунтів

Для України особливо важливим є застосування цієї системи до земель, порушених внаслідок воєнних дій.

Такі ґрунти можуть характеризуватися одночасно:

• механічним порушенням;
• перемішуванням ґрунтових горизонтів;
• ущільненням;
• втратою органічної речовини;
• ерозією;
• забрудненням важкими металами;
• нафтовим забрудненням;
• іншими специфічними забруднювачами.

Тому стандартної оцінки родючості недостатньо.

Необхідно визначати:

фізичний стан + агрохімічний стан + хімічну безпеку + біологічний стан + стан рослинності.

Особливо важливим є порівняння рухомих і доступних форм забруднювачів.

Якщо після фітомеліорації загальний вміст забруднювача не змінився, але його рухомість і біодоступність знизилися, це може бути позитивним результатом фітостабілізації.

Приклад комплексного оцінювання

Припустимо, земельна ділянка була сильно деградована.

До фітомеліорації:

• органічний вуглець — 1,1%;
• щільність — 1,58 г/см³;
• водопроникність — низька;
• рослинне покриття — 20%;
• біологічна активність — низька;
• ерозія — значна.

Після трьох років фітомеліорації:

• органічний вуглець — 1,7%;
• щільність — 1,40 г/см³;
• водопроникність — середня;
• рослинне покриття — 85%;
• біологічна активність — підвищена;
• ерозія — слабка.

У цьому випадку більшість показників демонструє позитивну динаміку.