ТЕМА 3. Автоматизація та інтелектуальні технології краплинного зрошення

Підвищення рівня автоматизації одночасно підвищує вимоги до надійності системи. Помилкові показники датчика, порушення зв'язку, несправність контролера або виконавчого пристрою можуть призвести до неправильного режиму зрошення. Надмірний полив може спричиняти перевитрати води та енергії, вимивання поживних речовин, погіршення аерації ґрунту та інші негативні наслідки. Недостатній полив, своєю чергою, може зумовити водний стрес рослин і зниження продуктивності. Тому інтелектуальна система повинна передбачати механізми виявлення аномалій, резервування та безпечного режиму роботи.

Одним із важливих принципів є локальна автономність. Критичні функції повинні зберігатися навіть за тимчасової втрати інтернет-з'єднання. Якщо складний алгоритм прогнозування недоступний, система повинна мати можливість перейти до простішого резервного алгоритму. Важливою опцією є також взаємний контроль різних груп параметрів. Рішення щодо поливу повинно корелюватися не лише зі станом ґрунту, а й із фактичним станом гідравлічної системи. Це означає, що сучасна система зрошення має бути не лише інтелектуальною, а й відмовостійкою.

При цьому цифровізація не усуває потреби в агрономічному управлінні. Навпаки, підвищення технологічної складності системи збільшує значення фахівця, який визначає агрономічні критерії прийняття рішень, допустимі межі вологості, особливості критичних фаз розвитку культури, пріоритети водокористування та критерії оцінювання ефективності. Оптимальною є модель взаємодії:

Агрономічні знання + сенсорні дані + автоматизація + математичні моделі + штучний інтелект.

У такій системі цифрові технології не замінюють агронома, а розширюють можливості його професійних рішень.