Тема 9. Фінансова звітність корпорацій та її аналіз

Методи аналізу фінансової звітності

 Якщо публічна фінансова звітність, підготовлена відповідно до міжнародних стандартів, є найбільш повною та загальнодоступною фінансовою інформацією, то аналіз фінансової звітності – це процесс її розгляду та інтерпретації з застосуванням спеціального інструментарію, в результатї якого здійснюється оцінка фінансової позиції  суб’єкта господарювання .

Аналіз фінансової звітності – це  сукупність прийомів, методів та інструментів, що застосовуються для оцінки фінансової позиції.

Основні види аналізу, що їх можна застосовувати до фінансових звітів, є такими:

а)      горизонтальний аналіз;

б)     вертикальний аналіз;

в)     аналіз трендів;

г)      аналіз фінансових коефіцієнтів.

 Горизонтальний аналіз - це аналіз змін окремого показника чи статті фінансових звітів у період між двома звітними датами.

Горизонтальний аналіз використовується для аналізу абсолютних (сума) і відносних (%) змін розділів і статей фінансових звітів у період між звітними датами.

 Інформація, одержувана за допомогою даного аналізу, може бути використана для визначення будь- яких суттєвих змін у фінансових звітах, що порушують питання про значні події чи операції, що спричинили ці зміни. За допомогою цього аналізу неможливо визначити, які саме події відбулися, проте, він виявляє їх можливі наслідки і подальше можливе дослідження.

Обмеженням горизонтального аналізу є неможливість його використання для аналізу:

а)      нового підприємства;

б)     підприємства, що змінило свою діяльність.

 Вертикальний аналіз застосовується для порівняння різних розділів і статей фінансових звітів між собою на кінець періоду (розділи і статті Балансу), чи за певний період часу (розділи і статті Звіту про сукупні доходи). Кожна стаття фінансових звітів подається у відсотках до підсумкової суми активів Балансу або чистого доходу (виручки) в Звіті про сукупні доходи.

Вертикальний аналіз розглядає взаємозалежності між різними розділами і статтями фінансових звітів з метою виявлення незвичайних залежностей, які можуть потребувати подальшого дослідження й аналізу для встановлення їхніх можливих причин.

Обмеженням застосування вертикального аналізу є неможливість його використання на підприємстві, яке змінило свою діяльність.

Аналіз трендів - це розширений горизонтальний аналіз. Він є важливим інструментом аналізу динаміки результатів діяльності, бюджетування та прогнозування.

Основні кроки для розрахунку трендових відсотків:

а)      вибір базового року трендового періоду ;

б)     значення в фінансових звітах за базовий рік приймаємо за 100%;

в)      відповідні значення за наступні періоди визначаються у відсотках від суми базового року.

Обмеженням аналізу трендів є неможливість його застосування для:

а)      нового підприємства;

б)      підприємства, яке змінило свою діяльність.

 Метод фінансових коефіцієнтів

 Потужним аналітичним інструментом, за допомогою якого можна оцінити фінансову позицію корпорації є метод фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти дозволяють порівнювати поточні фінансові звіти з:

а) фінансовими звітами за попередній період;

б) бюджетами;

в) фінансовою звітністю інших корпорацій за той же період часу;

г) середньогалузевими показниками.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в зіставленні одного показника фінансової звітності з іншим для розрахунку коефіцієнта, і оцінці того, чи вказує отриманий коефіцієнт на будь-які слабкі чи сильні сторони.

Ключем до одержання суттєвої інформації за допомогою даного виду аналізу є порівняння. Для визначення позитивних чи негативних тенденцій розвитку проводиться  порівняння фінансових коефіцієнтів за кілька періодів у межах однієї корпорації, або для визначення, чи корпорація, що аналізується, є кращою або гіршою, ніж в середньому по галузі  здійснюється порівняння фінансових коефіцієнтів різних компаній однієї сфери діяльності.

В літературі зустрічаються різні підходи до класифікації груп фінансових коефіцієнтів, які характеризують різні фінансові параметри корпорацій. Найбільшого розповсюдження, як с еред науковців, так і практиків отримала класифікація, яка виділяє наступні основні групи фінансових коефіцієнтів:

•  короткострокової платоспроможності або ліквідності (Liquidity Ratios);
• коефіцієнти довгострокової платоспроможності або структури капіталу (Capital Structure Ratios or Leverage Ratios);
•  ефективності операційної діяльності або оборотності (Efficiency Ratios );
•  покриття фінансових витрат ( Coverage Ratios)
•  прибутковості (Profitability Ratios);
•  ринкової вартості акцій (Market Value Ratios).

Перші п’ять груп фінансових коефіцієнтів розраховується на базі фінансової звітності і тому розглядаються в цій темі. Коефіцієнти останньої шостої групи «коефіцієнти ринкової вартості акцій (Market Value Ratios»  будуть розглянуті пізніше (в темі 4), оскільки для їх розрахунку застосовується ринкова інформація стосовно котирувань акцій на біржі.

 Кожна група включає значний арсенал коефіцієнтів. У відповідності до потреб користувачів фінансової звітності їх перелік може збільшуватися, або зменшуватися. Тому зупинимося тільки на основних коефіцієнтах кожної групи, які використовуються постійно.

Зміст та алгоритм розрахунку за міжнародними та національними стандартами представлено у додатку 2: "Агоритм розрахунку основних фінансових коефіцієнтів".

Приклади практичного застосування методу фінансових коефіцієнтів викладені в додатку 3 "Аналіз фінансової звітності ПАТ "Укрсир" та додатку 4 " Основні фінансові коефіцієнти Агрохолдингу МХП"