ЛЕКЦІЯ 4. ОСНОВИ ЦИФРОВОЇ ФОТОГРАММЕТРІЇ

Цифровий знімок - це сукупність елементів, які утворюють матрицю розміром m*n. Елемент носить назву - піксел (pixel) від англійського скорочення "picture JC element". Положення кожного піксела в матриці визначається номером рядка і та номером стовпчика j. Сукупність пікселів утворює зображення (на екрані ПЕОМ, на листі паперу тощо), яке називають растровим зображенням. Кожний піксел несе в собі лише інформацію про ступінь почорніння (для чорно-білого зображення) або інформацію про колір (для кольорового зображення).

Отримати цифровий знімок можна двома шляхами. Перший з них - це перетворення фотознімка в цифровий знімок шляхом сканування. Другий базується на використанні спеціальних знімальних камер - так званих цифрових камер. Вони подібні до фотокамер, проте зображення об'єкта не є фотографічним, а цифровим.

У   цифровій камері об'єктив проектує зображення на так званий "пристрій із зарядовим зв'язком" (ПЗЗ) - сукупність світлочутливих елементів, кожен з яких виробляє фотострум залежно від світлової енергії, яка падає на нього. В подальшому фотострум посилюється, перетворюється та фіксується на магнітному або оптичному носії інформації - магнітній плівці, диску, дискеті тощо. Це означає, що цифрове зображення є легкодоступним для сучасної ПЕОМ: його можна зчитати з дискети, переписати з оперативної чи буферної пам'яті камери в пам'ять ПЕОМ, виконувати різноманітні операції з цифровим зображенням (копіювання, фільтрація, посилення, геометрична корекція тощо).