ЛЕКЦІЯ 13. ПЛАНОВО-ВИСОТНА ПРИВ’ЯЗКА АЕРОЗНІМКІВ

 Послідовність виконання робіт з прив'язки опознаків така :

1. Збір  матеріалів  (аерофотознімків,  топокарт, репродукцій накидного монтажу, фотосхем) та їх вивчення.
2. Рекогностування   пунктів   державної  геодезичної  мережі     і мереж згущення.
3. Вибір схеми розташування зон прив'язки (розпізнавання). 
4. Перенесення    зон    на    репродукцію    накидного    монтажу    (карту фотосхему).
5. Вибір способу геодезичного визначення координат опознаків.   
6. Розпізнання, наколювання і оформлення опознаків на аерофотознімках та закріплення їх на місцевості.
7. Визначення геодезичних координат опознаків.

Опорна точка повинна відповідати таким вимогам :

• вона повинна бути контурною точкою, яка розпізнається на місцевостіта на всіх аерофотознімках, на які вона попадає (похибка розпізнання на місцевості не повинна перевищувати 0,1 мм в масштабі плану);
• опорна точка повинна бути зручною для проведення і геодезичних вимірювань;
• висота об'єкту, що використовується як опорна точка, не повинна викликати зміщення за рельєф на аерофотознімку більше за 0,1 мм.

В якості опорної точки вибирають чіткі контури, що можуть бути кутом забору, перетином доріг, кінцем яру, окремим чагарником, камінням тощо. Вибір опорної точки виконують дуже ретельно і точно, перевіряючи вірність розпізнання за найближчими контурами.

Після вибору опорної точки її наколюють тонкою голкою тільки одному аерофотознімку. На його зворотній стороні накол обводять колом діаметром 2-3 см і поруч підписують її номер, який співпадає з номером аерофотознімка. Поблизу наколу в світлотінях зображення складають абрис опорної точки в 2-3 рази більшому масштабі в порівнянні з аерофотознімком. Поруч з абрисом виконують необхідний підпис.

З лицевої сторони аерофотознімка опорну точку обводять червоним кружечком діаметром 1см і тим же кольором підписують її номер.

На місцевості опорну точку закріплюють стовпчиком або кілком, який забитий в рівень із землею і окопується канавкою.

У випадку малої кількості чітких контурів до початку аерофотозйомки на місцевості розташовують маркировочні знаки у ляді кружечка, хреста, трикутника тощо (їх оформляють вапном, вугіллям, крейдою тощо).

Після вибору опорної точки переходять до визначення їх геодезичних координат, використовуючи для цього завчасно рекогносцировані пункти геодезичного обгрунтування. Залежно від конкретних умов при визначенні координат можуть бути застосовані і геодезичні способи прив'язки :

На        відкритій        рівнинно-горбистій місцевості     застосовують    способи     засічок (пряма,  обернена,  комбінована),  тріангуляції  і  полярний,  а   на рівнинній закритій місцевості – теодолітний хід, знесення координат, полярна засічка.