ЛЕКЦІЯ 1. «Теоретичні та методологічні принципи науки»

Наукова ідея – це форма думки, яка дає нове пояснення явищ. Вона базується на знаннях, які вже накопичено, і розкриває ра­ніше не помічені закономірності (наприклад, ідея всезагального роз­витку в діалектиці, ідея рефлексу у фізіології тощо). Ідеї виникають раптово, як результат тривалих, напружених по­шуків. Ідеї виникають на основі практики й змінюються у зв’язку зі зміною суспільного буття. Існують передові, прогресивні ідеї, які сприяють розвитку суспіль­ства, і непрогресивні, які гальмують його.

Принцип – це головне вихідне положення наукової теорії, що ви­ступає як перше й найабстрактніше визначення ідеї як початкової форми систематизації знань.

Категорії – це найбільш загальні, фундаментальні поняття, які відбивають суттєві властивості явищ дійсності. Вони бувають загальнофілософськими, загальнонауковими і такими, що належать до окремої галузі науки. За допомогою категоріального синтезу визна­чаються зв’язки, відношення між явищами, подіями, діями, які вивча­ються, встановлюється їхня єдність.

Принцип і категорії, що його розкривають, становлять сутність наукової теорії, а перші здогадки, формулювання гіпотези, попередні висновки висловлюються як тлумачення.        Тлумачення як логічна форма дозволяють трактувати знання про навколишню дійсність.         У найбільш широкому, універсальному ви­гляді вони використовуються при відкритті законів і повідомленні про на­укові відкриття іншим людям.

Гіпотеза проходить три стадії розвитку:

1. накопичення фактично­го матеріалу і припущення на його підставі;
2. формулювання гіпотези, тобто виведення з припущення наслідків, розгортання теорії;
3. пере­вірка на практиці та уточнення за результатами цієї перевірки.

Якщо гіпотезу доведено, вона стає науковою теорією.

• Структуру теорії як складної системи формують пов’язані між со­бою принципи, закони, тлумачення, положення, поняття, категорії й факти.
• Необхідними елементами багатьох теорій є формальне обчис­лення, наукові результати, висновки, терміни, аксіоми, теореми.
• З аналізом (поділом) і синтезом (об’єднанням) пов’язана вся екс­периментальна діяльність дослідника, до них зводяться всі види ро­зумової діяльності. У створенні наукової теорії особливо важливим є синтез, який забезпечує формулювання понять і категорій. Синтез досліджень дозволяє включати до системи фактів ідеальні моменти, розрахунок реальних можливостей, облік закономірностей розвитку й функціонування явищ.
• Подальше завдання – це систематизація результатів, уведення більш глибоких принципів, аксіом, постулатів, законів

Створена теорія вирішує цілу низку завдань: підтверджує істинність попереднього пізнання, чітко систематизує уявлення про сутність і зв’язки між об’єктами, розширює, поглиблює та уточнює ці уявлення, передба­чає нові явища в досліджуваній галузі.

• Теоретичні знання відбивають об’єкт на рівні його внутрішніх зв’язків, закономірностей становлення, розвитку та існування. На теоретичному рівні пізнання узагальнює емпіричні дані, встановлює значущість і практичну цінність тих чи інших методів дослідження, виявляє справжнє співвідношення емпіричних даних та існуючих теорій, формулює нові узагальнення і висновки в межах теорій, які раніше існували.
• Емпіричним називається наукове знання, яке отримано з досвіду, шляхом спостереження та експериментально. Результати такого зна­ння фіксуються органами чуттів або приладами, які їх заміняють, і дають уявлення про якості й відношення досліджуваних явищ. Ці уяв­лення викладаються у вигляді понять, категорій, знакових систем. Ем­піричні знання – це базис для подальшого розвитку наукового знання.