ЛЕКЦІЯ 5. «Бібліографічний апарат наукових досліджень»

Кожна наукова робота — монографія, наукова стаття, дисертація або студентський реферат, курсова, дипломна, кваліфікаційна робота — в обов’язковому порядку мають супроводжуватися бібліографічними списками використаних джерел і літератури.

Бібліографічні списки, акумулюючи, як правило, найбільш цінну бібліографічну інформацію з теми дослідження, набувають тим самим суттєвого значення для функціонування й подальшого розвитку наукових комунікацій. Інформація, що міститься у бібліографічних списках, усе активніше використовується в інформаційно- пошукових системах.

Культура оформлення наукових робіт  передбачає й культурну ор­ганізацію їхнього бібліографічного апарату, яка досягається не лише шляхом ретельного відбору різних документів до списку літератури, а й правильним щодо міжнародних правил складанням цих списків.

Існують такі види бібліографічних списків :

прикнижкові бібліографічні списки, що вміщуються у виданні після основного тексту (якщо є додатки — після них) перед допоміжними покажчиками;

списки літератури до окремих розділів подаються, як правило, після основного тексту під рубриками «До розділу…», «До глави…»;

пристатейні бібліографічні списки , що розміщуються після тексту статті або, якщо стаття супроводжується рефератом (резюме), то після нього.

Бібліографія (від гр. ЬіЬІіоn — книжка, grapho— пишу) — це галузь знання про методи і способи складання покажчиків, списків, оглядів друкованих творів.

Завдання бібліографії по­лягає у реєстрації друкованих творів з певної галузі знань, окремої проблеми, теми. Подається вона у наукових дослід­женнях у вигляді переліку книг, журналів і статей із посилан­ням на місце і рік опублікування, видавництво та ін.