Лекція №1 "Безпека життєдіяльності" - як одна із складових навчання Цивільного захисту

          Можна навести багато прикладів, які, здавалося б, свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя у розвинених країнах світу вже наближається до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини (тому розповідаючи про видатних науковців, що займалися безпекою життєдіяльності я більш детально спочатку зупинюсь на розвитку медицини).

        І так розвиток медицини сягає своїми коренями часів Гіппократа (460 – 370 рр. до нашої ери), який здійснив реформу античної медицини (Здоров’я людини залежить від способу життя і навколишнього середовища)

      Аристотеля (384-322 рр. до нашої ери), який вже в ті часи далекі вивчив умови праці.

     Пліній: проблеми якості способу життя; досліджував вплив пилу на здоров’я людини

Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу  - родоначальник фармакології середина 16 століття(1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов’язані з гірничою справою, належать слова: „Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками”.

       Тепер, що безпосередньо стосується розвитку безпеки життєдіяльності. Вже з часів середньовіччя учені досліджували небезпеки, пов’язані з гірничодобувною справою. Георгій Агрікола (1494-1555 рр.) першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу.

        Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764 рр.). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів, раціональності одягу.

„Робота при умовах руху повітря” (вентиляція).

     Б. Ромаццині (кінець XVII - початок XVIIIст.)працював в області металургії, описував професійні захворювання, помітив, що існує певний зв’язок між характером праці і здоров’ям людини.

      Бенджамін Франклін винайшов блискавковідвід

      Петров – винахідник батареї постійного току (1809 р.)  -- запроваджував засоби захисту від електричного току; винайшов ізоляцію

        Не можна не згадати  Сеченова – у „Фізіології праці” він розглядає навантаження, обґрунтовує восьмигодинний робочий день.

        У ХІХ – ХХ ст. у зв’язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки праці займається багато вчених. Відзначимо вчених, праця яких пов’язана з Україною.

       Це перший ректор КПІ В.Л.Кірпічов (1845-1913), який у своїх працях пов’язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, та академік А.А.Скочинський (1874-1960), який зробив величезний внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

        Суттєва роль у забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д.Зелінським 1915 р., який майже без принципових змін використовується дотепер.

        Важливий внесок був зроблений першим президентом Академії наук України В.І.Вернадським (1863-1945). Основою вчення академіка була „жива речовина”, до складу якої входять всі живі організми, що мешкають на планеті.

За визначенням В.І.Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.

     Можна наводити ще багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку,  та водночас можна навести не менше прикладів, які дали підставу Жану Батісту Ламарку майже 200років тому, а саме у 1809році заявити: „Інколи мені здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя”