Лекція №1 "Безпека життєдіяльності" - як одна із складових навчання Цивільного захисту

Вивчення дисципліни „Безпека життєдіяльності” розпочнемо з назви, яку складають два слова „безпека” і „життєдіяльність”.

Спочатку розглянемо термін „життєдіяльність”.

Життя – це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, розвитку, росту, активної регуляції свого складу та функції різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні людини навколишнього середовища.

 Отже, під „життєдіяльністю” розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Перейдемо до визначення терміна „безпека”.

Проведене дослідження показало, що питання забезпечення безпеки займали чільне місце серед інших видів діяльності у древньому суспільстві. Найвищим виявом цього стала персоніфікація. Небезпеки персоніфікувалися у негативних образах, а забезпечення безпеки покладалося на позитивних – богів, духів чи  уявних істот. Навіть самі слова безпека і небезпека в українській мові пов’язані з давньою міфологією. Утворювалися принципово інакше ніж в інших мовах, навіть в найближчій – російській. В російській мові слово „опасный» походить від слова „опасьный”, яке зустрічається в пам’ятниках древньоруської писемності ХІ сторіччя в значенні „охоронний, старанний”. Згодом, слабкий „ь” зник, звук „с” отвердів. Слово „безопастность” утворилося за допомогою префіксу без (безо, безь), який виражає значення „той, що не має чого не будь”.

На відміну від російської мови, етимологія українських слів інша. Первинним словом є „безпека”, а похідним від нього „небезпека”, що на перший погляд суперечить логіці утворення цих понять, адже небезпека є поняттям первинним, а захист і безпека вторинним. Детальний аналіз слів „безпека” та „небезпека” показав, що причина полягає у використанні спільного кореня „пек”, який і є уособленням небезпеки. Проведене дослідження показало, що в стародавній українській міфології Пек (Пекун, Пек-осика, Щезби) – бог або вірогідніше цар чи керівник пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить.

Згідно з повір’ями Пек  - великий чортисько, страхітливий, нещадний, він живе глибоко під землею, сидить на троні, що височіє над пеклом. Проте Пек за повір’ями, лякливий, надто боїться животворящого світла бога Сонця і Чура (звідси давнє прислів’я: „Чур тобі, Пек!”). Близьким до образу Пека або його варіантом є Пекун – маленький, кровожерний божок, який хутко зростає, більшає до потворних розмірів, намагаючись пожерти якомога більше людей, коли вони сваряться. За повір” ям, його могла здолати, знищити лише згода між людьми. Такі повір’я сприяли встановленню родинної та соціальної злагоди, себто були захистом від певних соціальних небезпек.  

Безпека – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це галузь знання та науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек,  їхнього впливу на організм людини, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. 

Предметом вивчення безпеки життєдіяльності є: людина, аспекти її діяльності (фізичний, психологічний, духовний, соціальний), усі фактори навколишнього середовища, процеси взаємного впливу людини і навколишнього середовища.

Завданням безпеки життєдіяльності є виявлення позитивних і негативних аспектів взаємодії людини з навколишнім середовищем та обґрунтування оптимальних умов та принципів життя людини.