Лекція №7 "Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Поведінкові реакції населення у НС"

За даними міжнародної статистики, головним винуватцем нещасних випадків є не техніка, навіть не організація праці, а сама людина.

Чому ж людина, якій властивий такий інстинкт – як самозбереження – сама наражається на небезпеку?

Перша причина – витікає вже з аналізу еволюції людини. Порівняємо сучасну людину з тою, що жила 10 – 20 тисячоліть тому – людина зовні не змінилась, навіть деякі фізичні якості погіршилась: знизилась гострота зору, слуху, не має тієї сили, витривалості. Незважаючи на це людина пройшла шлях від кам’яної сокири до космосу.

З розвитком техніки змінилась дія людини на оточуючий світ.

Збільшуються відповідні реакції зовнішнього світу на людину.

Отже, першу причину можна сформулювати так

З розвитком техніки небезпека зростає скоріше, ніж людська протидія їй.

Друга причина полягає у зростанні помилки.

Первісна людина могла вколотись, порізатись, обпектись – розплата за неї не була такою великою, зараз помилки людині обходяться набагато дорожче – люди гинуть від електричного струму, в аваріях, на виробництві.

Третя причина – адаптація людини до небезпеки

Використовуючи всі блага техніки – людина забуває що саме ця техніка – є основним джерелом небезпеки.

Усі ці причини вказують на те, що людський фактор в питанні безпеки відіграє основну роль.

Але мало навчитись виявляти роль людського фактору у окремому випадку, дуже важливо мати науково – обґрунтоване і систематизоване вивчення цього питання. Тому при вивченні питань безпеки праці розділ психології безпеки є обов’язковим.

Психологія безпеки – галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають в процесі праці та інших видів діяльності і психологічні фактори підвищення їх безпеки. Об’єкт дослідження – вид діяльності людини. Предметом дослідження – психологічний стан людини; - психологічні процеси, які породжуються діяльністю та потребами людини.

Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Характерні ознаки діяльності людини:

-                  вона діє під впливом тих чи інших мотивів для задоволення певної потреби;

-                  вона існує завдяки взаємодії з навколишнім середовищем (інші люди, предмети, природа тощо);

-                  обмінюється інформацією з іншими людьми, тобто бере участь у спілкуванні;

-                  з самого початку життя людина грається, вчиться, а далі – працює;

-                  саме завдяки діям, взаємодіям набуває певного досвіду;

-                  відчуває вплив умов життя як на рівні оточення (мікросередовище), так і на рівні суспільства (макросередовище);

-                  діяльність має ціле усвідомлений і цілеспрямований характер.

Потреби – це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяються на групи:

-                  фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);

-                  екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

-                  соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

-                  престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей);

-                  особистісні (у самовираженні, у самореалізації);

-                  духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо).