Лекція 1. Феномен Науки

Паранаукою називають погляди, які претендують на науковий статус, проте не визнаються офіційними науковими колами в якості наукових, оскільки ці погляди не відповідають критеріям науковості.

Різниця між наукою і паранаукою полягає в тому, що є  деяке офіційно визнане наукове співтовариство, якому довірено вирішувати, які погляди є науковими, а які ні. Так, в 1660 році було засновано Лондонське королівське товариство, санкціоноване Королівською хартією в 1662 році, яке записало в своєму статуті, що метою Товариства є «вдосконалення знання про природні предмети і всі корисні мистецтва ... за допомогою експериментів». Королівське товариство рішуче не визнавало роботи, що не були підтверджені експериментами і не обіцяли реальної користі.

Офіційні наукові установи можуть оголошувати певні напрямки досліджень безперспективними і ненауковими, позбавляючи себе від марної трати часу і сил на перевірку неспроможних розробок. Наприклад, Французька Академія наук з 1775 року відмовилася розглядати проекти «вічних двигунів».

Ненаукові уявлення мали широке поширення в усі часи у всіх народів. Наукове знання на відміну від різноманітних магічних і окультних «знань» дозволяє людям придбати реальну, а не уявну владу над природними і соціальними явищами. З огляду на реальну користь наукових знань наука в «освічених країнах» отримує державну підтримку, в тому числі фінансову. Наукові заняття можуть приносити дохід і престиж тим, хто визнаний ученим. Тому не дивно, що адепти ненаукових, помилкових ідей і вчень намагаються видавати свої ідеї за наукові, паразитуючи на авторитеті науки.

На питання про те, як розрізнити наукове і ненаукове знання, немає однозначної відповіді. Бувають ситуації, коли якась теорія тривалий час не отримує визнання з боку офіційної науки тому, що вона не вписується в систему загальноприйнятих наукових уявлень і не має надійного емпіричного докази, хоча після деякого часу вона знаходить експериментальне підтвердження, отримує визнання і призводить до істотної перебудови системи наукових знань. Буває, що вчений щиро помиляється, відстоюючи помилкову теорію. Але буває і так, що підприємливі люди свідомо і майстерно вводять в оману громадськість і державу, видаючи сумнівні або завідомо неправдиві уявлення за наукові знання, аби отримати субсидії під їх розробку і реалізацію.

Ставлення до науки як різновиду бізнесу применшує гідність власних ідеалів науки, які націлюються на розвиток істинних знань про дійсність, і є передумовою активності паранауки і псевдонауки, а також корупції в інститутах науки і влади.

Паранаука робить свій бізнес не тільки на державних субсидіях, але і на продажу населенню псевдонаукових товарів (приладів, «цілющих» коштів) і послуг під виглядом «нетрадиційної медицини», астрологічних «прогнозів», коригування біополів тощо. Для забезпечення собі аури науковості діячі паранауки засновують відповідні «академії» і називають себе академіками. Діяльність таких закладів широко рекламується в засобах масової інформації. Ідеї паранауки проникають в навчальні курси вузів, викладаються в навчальних посібниках.

Паранаука споріднена і водночас відрізняється від псевдонауки (лженауки) і квазіауки.

Псевдонаука (від грец. Ψευδής «помилковий» + наука), лженаука – діяльність або вчення, які представлені їхніми прихильниками як наукові. Утім такими не є. З огляду на це, псевдонаука розглядається як «уявна або помилкова наука; сукупність переконань про світ, які розглядається як такі, що засновані на науковому методі або таких, що мають статус сучасних (новітніх) наукових істин.

Розвиток лженауку визначений тією ж метою, що і прикладна наука – досягненням негайного практично корисного результату. Однак лженаука демагогічно апелює до наукових методів, лише імітуючи їх (як приклад, можна згадати дослідження біополя людини). При цьому вона ніколи не ставить перед собою в якості центральної завдання справжнє пізнання дійсності. Збиток людям і суспільству від поширення псевдонаукових ідей полягає не тільки в спотворенні світогляді, а й завданні шкоди здоров'ю і життю.

Соціокультурні витоки популярності (і, відповідно, причина ідеологічної підтримки) псевдонауки в тому, що «вона реалізує спокусу простих рішень, обслуговує соціальний запит на загальнодоступну, зрозумілу масам розшифровку «непрозорих» явищ природи і культури». Також популярністю псевдонауки сприяє задоволення з її допомогою релігійних, націоналістичних, політичних і подібних цілей.

Питання про наукове статус надзвичайно важливий для представників різних ненаукових напрямків, внаслідок чого псевдонаука часто називається своїми прихильниками «альтернативною» («народною») наукою. У зв'язку з тим, що за останні 300 років за допомогою наукового методу були досягнуті вражаючі успіхи в самих різних областях знань, в суспільстві складається думка, що «наука – це добре і гідно, а то, що не є наукою – погано». Тому терміни «псевдонаука» і «псевдонауковий» часто розглядаються як принизливі, а автори псевдонаукових теорій, як правило, активно оскаржують таку характеристику.

Оригінальним різновидом ненаукових знань виступає квазінаука (від лат. quasi –

«нібито, начебто»), тобто концепції і вчення ідейно-гіпотетичного, теоретичного і псевдотеоретичного характеру, які прагнуть до застосування наукової методології до предметів ненаукового і позанаукового характеру (в тому числі до так званим «паранормальних явищ»). Найбільш яскравим прикладом є парапсихологія, яка прагне до поширення психологічної методології в дослідженнях на свій специфічний предмет –неординарні, часом невідтворювані, психічні явища.