Лекція 1. Феномен Науки

Починаючи з 60-х років ХХ століття у розвитку постіндустріального суспільства та постенекласичної науки ключовим став феномен «інноваційності». Виникнення цього поняття тісно пов’язане як зі специфікою науки, яка виконує не лише пізнавальну, а й практичну функцію, вводячи наукові досягнення у виробничу та споживчу сфери і тим самим підвищуючи рівень життя людей.

У найзагальнішому сенсі «інновація» означає нововведення, процес створення, розповсюдження, засвоєння та використання нововведень. Інновацією є також кінцевий результат творчої діяльності у вигляді нової чи вдосконаленої продукції, нового чи вдосконаленого технологічного процесу.

Головною ознакою інновації є позитивні соціальні або економічні зміни, які виникають в роботі наукових установ в результаті спеціально організованої інноваційної діяльності, тобто інновація тісно пов’язана з практикою та соціально-економічним ефектом.

Закон України «Про інноваційну діяльність» трактує інновації як новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери.

Поняття «інновація» тісно пов’язане із поняттям «інноваційне мислення» та «інноваційна культура»:

Ø  інноваційне мислення – вищий ступінь пізнання, усвідомлення протиріч, які виникають у суспільних відносинах, їх творчого вирішення на основі усвідомлення відповідності чи невідповідності нового потребам та інтересам людини;

Ø  інноваційна культура людини – це сфера її духовного життя, що відтворює її ціннісну орієнтацію, закріплену у мотивах, знаннях, уміннях, навичках, у зразках і нормах поведінки, та забезпечує прийнятність їх новим ідеям, готовність та здатність до підтримки та реалізації нововведень у всіх сферах життя.

Суттєво, що хоча інновації і впливають на формування інноваційного мислення та культури, але останні не виступають їх головною метою.

Варто також звернути увагу на розрізнення таких понять як «інновація» та «новація», які розмежовуються відповідно до змісту їх діяльності:

Ø  якщо діяльність короткочасна, не має цілісного і системного характеру і має на меті лише зміни окремих елементів системи, то ми маємо справу з новацією;

Ø  якщо в основі діяльності є концептуальний підхід, а її результатом є розвиток даної системи чи її принципове перетворення, то ми маємо справу з інновацією.

З поняттям «інновація» тісно пов’язане поняття «інноваційна діяльність», що спрямована на:

Ø  розробку, розповсюдження та застосування наукових інновацій;

Ø  вирішення комплексної проблеми, що виникає внаслідок зіткнення усталених та нових форм практики або невідповідності традиційних норм новим соціальним запитам;

Ø  внесення у наукову практику нових ідей, методик, технологій.

Тобто інноваційна діяльність – це процес, спрямований на реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, або новий чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також пов’язані з цим додаткові наукові дослідження та розробки. При цьому слід враховувати, що інноваційна діяльність означає весь без винятків інноваційний процес починаючи з появи науково-технічної ідеї і завершуючи розповсюдженням продукту. Тобто інноваційний процес – це мотивований, цілеспрямований і усвідомлений процес створення, освоєння, використання і розповсюдження нових ідей (теорій, методик, технологій тощо), актуальних та адаптованих до нових умов.

Основними критеріями наукових інновацій є:

Ø  оптимальність;

Ø  результативність;

Ø  практичність.

Внаслідок свого комплексного розгортання інновація утворює нову технолого-соціально-економічну підсистему суспільства, яка складається з:

Ø  галузей, які здійснюють інновацію;

Ø  галузей, які поширюють нову технологію та поглиблюють її економічні переваги;

Ø  галузей, що виникають у межах розвитку нового технологічного стилю.

Отже, інноваційний розвиток можна охарактеризувати як процес структурного вдосконалення економіки, який досягається переважно за рахунок використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, підвищення якості суспільного продукту, зміцнення національної конкурентоспроможності та прискорення соціального прогресу в суспільстві.