Лекція 8. Етика науки

Звернемо увагу, на одне принципове обмеження сфери того, що підлягає моральній оцінці – етику цікавлять лише такі ситуації, коли в людини є реальний і вільний вибір – коли вона сама може обирати яким чином їй діяти. Відтак вчинок, здійснений людиною з примусу, всупереч її власній волі, не може вважатися добрим або злим, моральним або аморальним – в нього просто немає етичного виміру. Відповідальність за вчинок лягає на плечі того, хто змушує діяти певним чином.

Вибір завжди передбачає наявність альтернатив, кожна з яких має власний моральній сенс. (В тому випадку, коли доводитися вибирати з двох альтернатив, прийнято говорити про дилему вибору). Якщо, наприклад, я вибираю, чи вимірювати мені деяку відстань в сантиметрах або в дюймах, то тут не виникає питання про моральну оцінку, оскільки це завдання технічне. Однак, подекуди й за технічною стороною справи криється ситуація морального вибору. Припустимо, хтось повідомляє результати проведених вимірів аудиторії, в якій є люди, що звикли до метричної системи виміру, й ті, для кого звична дюймова система. В цій ситуації вибір однієї з систем, може бути сприйнятий іншою стороною, як зневага її інтересами.

Вибір буде вільним, якщо кожна з альтернатив знаходиться в межах можливостей. Наприклад, я не можу вибрати, скажімо, стрибати мені у висоту на 2,5 метра чи ні. Вибір буде вільним лише тоді, коли немає зовнішньої дії, яка змушує прийняти одну з альтернатив. Або якщо, наприклад, людина введена кимсь в оману відносно наслідків свого вчинку, то вибір також не можна вважати вільним, навіть якщо немає прямого примусу. У цьому випадку прийнято говорити, що мною (або, точніше, моїм вибором) маніпулюють.

Нарешті, вибір не буде вільним і тоді, коли не має достатньої інформації про наявні альтернативи.

Вільний, усвідомлений та інформований вибір, який робить людина, приймаючи одну з альтернатив, нерозривно пов'язаній з її відповідальністю за певний вчинок. Саме ті ситуації, коли в людині є вибір і, отже, коли вона переймає на себе відповідальність за власні дії (які, так або інакше, стосуються інших людей) та їх наслідки – є головним об'єктом етики. Інколи цю думку висловлюють інакше, а саме – етику цікавить автономна людина й автономний вчинок.

Ще одне обмеження кола тихий ситуацій, якими займається етика як наука, пов'язане з тим, що в багатьох випадках вибір, навіть якщо він і є, з моральної точки зору буває очевидним. Наприклад, якщо одна з наявних альтернатив передбачає однозначно неприйнятний, негожий вчинок, скажімо, порушення обов'язку або взагалі злочин, то тут все тривіально, оскільки проблема, що цікавить етику, просто відсутня. Дуже часто, проте, життя ставити нас в такі ситуації, коли кожна альтернатива разом з благом несе і певні негативні елементи, так що будь-який вибір може бути морально засудженим.

Наприклад, видатний вітчизняній генетик М. Тімофєєв-Ресовський в 1925 р. був направлений для дослідницької роботи до Німеччини, оскільки тут були кращі умови для експериментальних досліджень, ніж в Радянській Росії. Згодом, в середині 30-х років, радянська влада зажадали від нього повернутися назад. Він знав, що в Радянському Союзі в цей час відбувалися масові репресії, більше того, у нього було немало підстав вважати, що і він, в разі повернення, негайно виявиться за грантами. І хоча в Германії в цей час посилювалося панування націонал-соціалістичного режиму, проте там він міг продовжувати займатися своїми науковими дослідженнями.

М. Тімофєєв-Ресовський пропрацював в Германії до 1945 р., і за цей час зробив суттєвий вклад у розвиток генетики. Він повернувся до СРСР, будучи всесвітньо відомим ученим, але в 1946 р. був засуджений за зраду Батьківщини і провів декілька років у в'язницях і таборах; довгий час вчений не лише не мав змоги займатися дослідженнями, але навіть вижити йому удалося лише завдяки випадковому щасливому збігу обставин.

Як бачимо, при отриманні розпорядження повернутися до СРСР вченому довелося здійснювати акт морального вибору; при цьому кожна з альтернатив була пов'язана з важкими моральними втратами. І хоча в 1992 р. він був посмертно реабілітованій, до цих пір, цей його вчинок, у різних людей отримує полярно протилежні оцінки.

Загалом, в подібних неоднозначних з моральної точки зору ситуаціях можна міркувати по-різному. Одна із згаданих позицій – вважати, що якщо бездоганної лінії поведінки немає, то буде допустимим будь-який вибір, нехай навіть він робиться на підставі долі. Проте, такий спосіб міркування є відходом від гострої моральної проблеми і, між іншим, він зовсім не знімає можливості морального засудження і моральних санкцій за реально зроблений вибір.

Інша можлива позиція – спробувати знайти додаткові аргументі, що обґрунтовують той або інший вибір. Пошук таких аргументів і контраргументів, зміцнює одну з альтернатив і ослаблює іншу, переводячи проблему в сферу етики.

Таким чином інтереси етики виявляються там, де не лише є ситуація морального вибору, але і виникає проблема раціонального обґрунтування цього вибору. Відзначимо при цьому, що, всупереч поширеній помилковій думці етика, етичній аналіз аргументів і контраргументів на користь тієї або іншої позиції зовсім не має на меті звільнити від відповідальності того, хто приймає рішення і робить вибір. Сенс такого аналізу абсолютно інший – він дозволяє робити вибір вільніше й усвідомлено, а відтак відповідальніше.

Загалом, варто відрізняти етику, етичній аналіз від абсолютно іншого способу міркування – його прийнято називати моралізаторством. Суть його – в прагненні не стільки розібратися в ситуації, зважити всі «за і проти», на що власне і спрямований етичний аналіз, скільки відразу – і в безапеляційній манері – висловити моральну оцінку певного рішення чи вчинку. На відміну від резонера, фахівець з етики, перш за все спробує зрозуміти і пояснити ситуацію в різноманітті її заплутаних і суперечливих моральних аспектів і лише після цього – якщо таке взагалі станеться – винесе оцінку.