ЛЕКЦІЯ 5. ОЦІНКА ЯКОСТІ МАТЕРІАЛІВ АЕРОФОТОЗНІМАННЯ
1. Загальні відомості про аерофотознімання
Аерофотозніманням називається фотографування ділянок земної поверхні з літального апарата з метою створення топографічних карт або інших картографічних матеріалів.
Ділянки земної поверхні фотографують у межах рамок трапецій топографічних карт. Аерофотознімання, як правило, здійснють прямолінійними й паралельними маршрутами в напрямку захід-схід і навпаки або північ-південь. Маршрути повинні бути безперервними й паралельними межам знімальної ділянки, а осі крайніх маршрутів мають збігатися з межами ділянки.
Основні технічні вимоги до аерофотознімання: мала непря-молінійність маршрутів, яка характеризується відношенням величини прогину осі маршруту до його довжини і неповинна перевищувати 2% під час знімання у масштабах, менших 1:5000 із висоти750 м і вище, а також 3% при зніманні в масштабах 1:5000 і більше з висоти нижче 750 м.
Головними характеристиками аерофотознімання є фокусна відстань аерофотоапарата й висота фотографування (висота польоту літального апарата над земною поверхнею). Ці величини визначають масштаб сфотографованого зображення:
де m – знаменник масштабу знімання, f – фокусна відстань аерофотоапарата, H – висота фотографування.
При маршрутному та багатомаршрутному аерофотозніманні на кожному наступному знімку фотографують частину території, яка вже була зображена на попередньому знімку, тобто суміжні знімки перекриваються між собою.
Точка, з якої виконують фотографування, називається центром фотографування. Відстань між двома суміжними центрами фотогра-фування називається базисом фотографування Bx. Перекриття знімків за напрямком польоту літака – поздовжнє, воно забезпечує зв′язок знімків між собою.
Фактичний розмір поздовжнього перекриття на аерознімку розраховують за формулою:
де l – довжина знімка за напрямком польоту; lx – довжина перекритої частини знімка в тому ж самому напрямку.
Поздовжнє перекриття аерознімків залежить від перевищення h точок місцевості над середньою площиною ділянки знімання і висоти фотографування Н. Розрахункове (задане) поздовжнє перекриття визначають за формулою:
Відстань між суміжними маршрутами встановлюють таку, яка б забезпечила задане поперечне перекриття. Його розраховують за формулою:
За масштабів аерофотознімання, більших від 1:10 000, Py збільшують на 4%, а дрібніших від 1:25 000 зменшують на стільки ж відсотків. Фактичне поперечне перекриття визначають за формулою:
де l – довжина сторони аерознімка, ly – довжина перекритої частини аерознімків двох суміжних маршрутів.
Поздовжнє перекриття Рх аерофотознімків повинне бути в середньому 60% (мінімальне перекриття 56%), що забезпечує наявність потрійного поздовжнього перекриття не менше 12%.
Поперечне перекриття Ру аерофотознімків суміжних маршрутів має бути у середньому 30 – 40 % із допустимим мінімальним значенням 20% і максимальним, яке не перевищує середнє на 10-20%.
Поздовжнє перекриття трьох послідовних фотознімків є обов’язковим, тому що воно визначає величину перекриття між сусідніми стереопарами. В межах цього перекриття набирають сполучні точки, які забезпечують передачу координат з однієї стереопари на другу.
У поперечному перекритті намічають точки польової прив’язки аерофотознімків, сполучні точки для передачі координат з одного маршруту на інший.
Непаралельність базису фотографування стороні фотознімка так званої ялинки не повинна перевищувати 5̊для фокусних відстаней фотокамер f = 100мм і менше, 10 -̊12 для f = 200 – 350 мм і 14о для f = 500 мм. За поздовжніми і поперечними перекриттями визначають розміри сторін робочої площі знімка.
Робочою площею знімка називається площа, обмежена лініями, що проходять через середини подвійних поздовжніх і поперечних перекриттів. Із трьох суміжних маршрутів аерофотознімання є п'ять аерознімків, які перекриваються з центрами. З усієї площі аерознімка використовують тільки його центральну частину, обмежену середніми лініями перекриттів.
Аерофотознімання виконують на чорно-білій, кольоровій і спектрозональній фотоплівках. Частіше використовують чорно-білу фотоплівку, оскільки вартість її виготовлення й фотохімічної обробки нижча ніж у інших типів фотоплівок.
Кольорову та спектрозональну фотоплівки використовують у тому разі, коли головною метою є дешифрування об’єктів на земній поверхні.
Аерофотознімання, призначене для створення топографічних карт, здійснюють згідно з «Основними технічними вимогами до аерофотознімання, призначеного для створення топографічних карт та інженерних планів».
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання