ЛЕКЦІЯ 12. ВИДИ КАРТОГРАФІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЯ ЇЇ ВИГОТОВЛЕННЯ

Оформлення для друку вихідних картографічних матеріалів є напівавтоматичного багатокрокової процедурою, що вимагає уваги й акуратності. Сьогодні всі карти друкуються в кольорі, що підвищує їх інформативність. Оформлення для друку - це відтворення необхідної тематичної навантаження карти. Правильне кодування класів лінійних об'єктів - запорука автоматичної настройки їх умовних знаків. Однак для коректного вигляду деяких граничних ліній зі складним умовним знаком при підготовці до друку доводиться виносити ці лінії в окремий шар. Установка необхідної тематичної зафарбовування полігональних об'єктів виконується автоматично спеціальною програмою, яка аналізувала пов'язану з виділіть таксаційних базу даних. Так само виконується і формування таксаційних формул - двоярусних міток виділів. Запити до таксаційних базі даних використовуються і для виділення полігонів, які повинні містити певні точкові умовні знаки. Текстове оформлення карт - номери кварталів, підписи назв об'єктів, назв смежеств - виконується поки вручну з усуненням дефектів, пов'язаних з можливим накладанням написів і умовних знаків один на одного.

Виділення для друку окремих планшетів із загальної карти виконується методом створення тимчасової копії векторної картографічної БД і подальшого видалення всього, що не відноситься до змісту даного планшета. Освоюється також інший варіант - використання спеціальної маскує рамки планшета. Сама рамка планшета і рамки інших карт реалізуються як звичайний векторний шар.

Цифрові фотоплани можуть створюватися в межах кордонів планшетів або в довільно заданих межах (населений пункт, промисловий об'єкт та ін.) 

На фотоплан повинні бути нанесені всі опорні геодезичні пункти. Їх слід відобразити на фотоплане умовними знаками. 

Крім цього, повинні бути нанесені рамка аркуша карти, координатна сітка і виконано зарамкового оформлення фотоплана. 

Для отримання на основі виготовленого цифрового фотоплана цифровий фотокарти на растрове фотозображення (ортофотоізображеніе) накладається векторна цифрова інформація. 

Ця інформація може включати умовні знаки; лінії різних типів, товщин та кольорів; заливки, штрихування, підписи і т.п. 

Цифрова векторна інформація може містити в собі не всі, а тільки частина шарів, наприклад, горизонталі, гідрографію, дорожню мережу і т.д. 

Точність створених цифрових фотопланів оцінюється по опорним і контрольним фотограмметричних точках, по лініях з'єднання фрагментів ("порізів"), отриманим зі суміжних знімків, і зведеннями з суміжними фотопланів. Контроль планового положення опорних і контрольних фотограмметричних точок виконується по різниці планових координат зображень цих точок на фотоплане і їх значень, вибраних з відповідних каталогів. 

Величини похибок у плановому положенні опорних і контрольних точок не повинні перевищувати в масштабі створюваного фотоплана 0,5 мм у рівнинних і горбиста районах і 0,7 мм - в гірських. 

Несуміщення контурів по лінії з'єднання фрагментів не повинно бути більше 0,7 мм, а в гірських районах - 1,0 мм. 

Допустимі величини розходження контурів при контролі зі зведень з суміжними фотопланів складають: 1,0 мм у рівнинних і горбиста районах і 1,5 мм - у гірських районах. 

Як виняток, у рівнинних районах допускають розбіжності по зведеннях до 1,5 мм (не більше 5%). 

Забороняється випуск фотопланів без зведення із суміжними фотопланів (або графічними планами) того ж масштабу. При зйомках в масштабах 1:25000 і 1:10000 повинна бути виконана така зведення з раніше виданими картами. Якщо раніше видані карти побудовані в іншій системі координат, чим новостворений фотоплан, то при зведенні враховується відмінність координат загальних кутів рамок фотоплану і карти. 

Контроль образотворчого якості фотоплана здійснюється візуальним порівнянням з еталоном. При цьому повинно бути звернуто особливу увагу на опрацьованість деталей, однакову тональність і оптичну щільність по стиках фрагментів сусідніх знімків (розбіжність до 0,15 од.), А для кольорових і спектрозональних зображень - на однаковість квітів. 

Розміри сторін і діагоналей фотоплана не повинні відрізнятися від теоретичних більш ніж на 0,2 мм. 

В якості кінцевої продукції можуть служити цифровий фотоплан або фотокарти на машинному носії у форматах, узгоджених із споживачем, або їх графічна копія, отримана на відповідних технічних засобах.