Тема 6 Податок на доходи фізичних осіб

Провідна роль у податкових системах багатьох розвинених країн належить податку на доходи фізичних осіб Вперше запроваджено в Англії в 1798 р. , однак у 1816 р. – скасовано. І лише з 1842 р. він перетворився на постійне джерело доходів англійського бюджету. В 1891 р. податок на доходи фізичних осіб вводиться в Німеччині, в 1914 р. – у Франції, в 1915 р. в США, в 1916 р. в Росії.

Основні умови поширення податку в більшості країн світу:

1 зростання індивідуальних доходів та зосередження різних їх видів (як результат одночасного володіння промисловими підприємствами, цінними паперами, нерухомістю і т. д. ) в одних руках, що робило більш доцільним сукупне обкладання доходів;

2 підвищення рівня податкової культури (а отже, й освіченості) населення.

 На думку дослідників, до сплати податків як до виконання громадського обов’язку почали ставитись з середини ХІХ ст. завдяки, з одного боку, кращому усвідомленню кожним індивідом своєї залежності від інших індивідів і суспільства в цілому, отже, важливості задоволення суспільних потреб, і, з другого – завдяки змінам у структурі державних видатків у напрямку зростання частки соціальних видатків, особливо на освіту й охорону здоров’я.

Це зумовило поступове закріплення податку на доходи фізичних осіб у податкових системах багатьох країнах та його перетворення на основне джерело доходів державного бюджету.

 Так у другій половині 20 -х рр. ХХ ст. частка зазначеного податку в загальній сумі податкових надходжень становила 62, 2% у Франції, 56, 4% у США, 45, 3% у Великобританії, 39, 0% у Німеччині.

Переваги податку на доходи фізичних осіб:

дозволяє обкладати платника відповідно до його платоспроможності;

більшою мірою відповідає ідеалу соціальної справедливості внаслідок запровадження неоподаткованого мінімуму і прогресивної шкали оподаткування, що застосовується в багатьох країнах;

 дозволяє обкладати доходи, що отримуються з різних джерел;

є однією більш досконалих форм оподаткування, оскільки охоплює чистий дохід суспільства – те основне джерело, з якого повинні сплачувати податки;

забезпечує взаємозв’язок між податками і суспільними благами, що отримує індивід держави, попит на які, як і сума податкових платежів, залежить від величини індивідуального доходу.

В сучасних умовах податок на доходи фізичних осіб є одним із найвагоміших джерел доходів бюджету та виконує роль соціального регулятора

Серед європейських країн найбільше фіскальне значення він має в таких країнах, як Данія, Фінляндія, Швеція, забезпечуючи 30 -50% загальної суми податкових надходжень.

У ряді європейських країн його фіскальна роль зменшилася, поступившись ролі платежів до соціальних фондів.

Податок на доходи фізичних осіб є важливим інструментом державного регулювання нагромадження споживання та доходів платників, інвестицій, капіталу, ділової активності, сукупного інших важливих чинників цілісності, стабільності та розвитку суспільства

За період існування України оподаткування доходів громадян зазнало численних трансформацій та перетворень методом апробації як прогресивної, так і пропорційної системи оподаткування особистих доходів.

 Систему прибуткового оподаткування громадян в Україні було запроваджено з 1991 р. наслідок ухвалення Закону Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» від 5 липня 1991 р.

 З 26 грудня 1992 р. система оподаткування фізичних осіб регулювалась Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» . В цей період податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) з точки зору фіскальної достатності й економічної ефективності сприймався неоднозначно.

Його другорядність у 90 -ті роки, яка була зумовлена такими причинами, як недосконалість конструкції фіскального механізму, низький рівень доходів переважної більшості громадян, неготовність платників до сплати через низький рівень довіри до держави, викликала об’єктивну оподаткування фізичних осіб. потребу в реформуванні системи прибуткового.

Принципово диференціював правила й запровадив нові схеми оподаткування доходів громадян у 2004 р. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Декрет КМУ “Про прибутковий податок з громадян” втратив чинність, за винятком норм розділу ІV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Основними нововведеннями закону стали:

відмова від прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних з максимальної ставкою 40 % та встановлення єдиної податкової ставки оподаткування сукупного місячного (річного) доходу у розмірі 15%, а на період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р. - 13 %;

встановлення права платника податку на податковий кредит, який є сумою витрат, понесених платником податку – резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів України протягом звітного року. На суму таких витрат дозволяється зменшення суми загального доходу платника, одержаного ним за наслідками календарного року; розширення бази оподаткування;

надання податкових соціальних пільг, що визначаються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць (100 %, 150 % та 200 %).