1. Система права та система законодавства в АПК

Право є дуже складною цілісною системою. Є два основні поняття: «система права» і «правова система».

Ці поняття не є тотожними, тому їх слід розрізняти.

Правова система - поняття ширше, ніж система права. 

Правова система – це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання. Вона включає наступні складові: юридичні норми, принципи, інститути, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, правову культуру, правопорядок тощо.

Держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що у кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися особливості правового менталітету, правової культури, що й об'єднується загальним поняттям «правова система». У будь-якій державі правова система, будучи невід'ємним елементом правової культури, детермінована історичними і географічними чинниками, є частина соціальної системи держави. На відміну від правової системи система права – правова категорія, яка означає внутрішню будову права будь-якої країни.

Внутрішня будова права в Україні визначається як його система. 

Система права — це об'єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами.

Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання. 

Предмет правового регулювання є умовне виділення певного відокремленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло (сукупність) суспільних відносин у таку нормативну спільність як галузь права.

Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. В Україні існують такі галузі права: конституційне право, адміністративне право, трудове право, цивільне право, сімейне право, кримінальне право, аграрне право, земельне право, екологічне право, міжнародне право, господарське право, фінансове право тощо. Галузь права може включати в себе підгалузі, наприклад: корпоративне право - підгалузь господарського права, право інтелектуальної власності - підгалузь цивільного права; банківське право та бюджетне право - підгалузі фінансового права тощо.

Система законодавства - система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів певної держави, що є формою існування правових норм, засобом надання їм об'єктивності, визначеності, загальності. На відміну від системи права, система законодавства характеризує її форму, зовнішній вираз, тобто це внутрішня структура законодавства, що складається звзаємопов'язаних нормативноправових актів у тій чи іншій сфері суспільного життя. Вона формується шляхом видання та систематизації правових актів.

Система законодавства має два основних види: галузевий (тобто за предметом правового регулювання), обумовлений конкретними суспільними відносинами; ієрархічний (субординаційний), який відображає ієрархію державної влади та нормативно-правових актів за їхньою юридичною силою. На чолі цієї системи перебуває Конституція, далі - закони, потім - підзаконні акти. У залежності від об'єкта правового регулювання може складатися комплексна система законодавства, наприклад, природоохоронне законодавство, екологічне законодавство тощо.

Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма.

Між системою права і системою законодавства є відмінності. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті, обсязі.

1. Система права є невидимою, оскільки відбиває внутрішню будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою формою системи права.

2. Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства — сукупністю нормативно-правових актів.

3. В системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. Як правило, норми галузей права — будівельний матеріал, із якого (у різному наборі та різному поєднанні) складається конкретна галузь законодавства. Можливим є варіант, коли галузь права є, а галузі законодавства — немає (фінансове право, право людини на соціальне забезпечення та ін.). У цьому випадку галузі права не кодифіковані, а нормативний матеріал розосереджений по кількох правових актах, які потребують на уніфікацію. У системі законодавства нормативно-правові акти об'єднані за галузями законодавства, які поділені на інститути законодавства. Галузі законодавства створюються як з урахуванням галузевого принципу, так і без його врахування: галузь законодавства може містити норми різних галузей права (комплексні галузі) або створюватися на підґрунті інституту або підгалузі права. Можливим є варіант, коли галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство та ін.).

4. Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а 12 предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права.

5. Система права має лише галузеву, горизонтальну будову, а система законодавства може мати будову і горизонтальну (галузеве), і вертикальну (ієрархічне). У федеративних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).

6. Первинний елемент системи права — норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинний елемент системи законодавства — стаття закону, яка містить нормативне розпорядження, котре, як правило, не містить у собі всіх трьох структурних елементів логічної правової норми. Нормативне розпорядження нерідко складається лише з гіпотези і санкції; диспозиція може міститися або в іншій статті даного закону (відсильний спосіб викладу), або в іншому правовому акті (бланкетний спосіб викладу). Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, які викладені в інших нормативно-правових актах (наприклад, закони про власність, про підприємницьку діяльність та ін.).

7. Система права формується об'єктивно, відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в результаті цілеспрямованої діяльності уповноважених суб'єктів і тому включає суб'єктивний момент.

8. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей, глав та інших частин, властивих закону. Структурні елементи системи законодавства (нормативно-правові акти), як правило, мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть містити преамбули, формулювання цілей і принципів, загальні нормативні визначення, що складають загальну частину тощо.

Система законодавства та права в АПК. В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла нагальна потреба розробки і здійснення великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку. Вирішення цих питань неможливе без обґрунтованої і виваженої аграрної політики. Стратегічна мета такої політики полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічній розбудові села, проведенні аграрної і земельної реформ. Аграрні перетворення потребують відповідного правового забезпечення, нормативного регулювання у сфері суспільних відносин.

Здійснення аграрної політики, а також аграрної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим фактором в установленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу перегляду і удосконалення права, законодавства України в цілому і законодавства в агропромисловому комплексі.

Які ж суспільні відносини регулює законодавство в АПК? У процесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманітних (як за формою власності, так і за організаційно-правовою формою) сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов'язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, проте специфіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому секторі обумовлює необхідність їх об'єднання в одну систему. У цій системі норма кожної з галузей права регулює свої специфічні відносини.

При визначенні системи законодавства та права АПК слід враховувати основні положення загальної теорії права, у яких наголошується на тому, що система права являє собою єдність і розмежування взаємопов'язаних галузей права — найбільш значних центральних ланок структури права, які регулюють основні види суспільних відносин.

Система права в АПК – це єдність і розмежування взаємопов’язаних галузей права, які регулюють суспільні відносини, що виникають в агропромисловому комплексі. До цієї системи належать норми аграрного права, земельного права, екологічного права, трудового права, цивільного права, адміністративного права та ін.

Система законодавства в АПК — це система упорядкованих законів нашої країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом, які регулюють відносини в агропромисловому комплексі.

Галузі законодавства — великі об'єднання нормативно-правових актів за певними сферами правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються єдністю змісту, форми і мають системні зв'язки між собою. Зазвичай, галузь законодавства «очолюється» кодексом, який визначає юридичну цілісність галузі. Наприклад, галузь земельного законодавства очолюється земельним кодексом. Проте, єдиного кодифікованого акта, який би регулював усі відносини в агропромисловому комплексі немає. Тому система законодавства в АПК складається з цілої низки кодифікованих і некодифікованих нормативно-правових актів в основі яких лежить Конституція України. Слід чітко розрізняти галузі права та галузі законодавства в агропромисловому комплексі. Наприклад, аграрне законодавство як комплексна галузь законодавства є органічною системою внутрішньо узгоджених правових норм, що регулюють аграрні (земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські) суспільні відносини в сфері сільськогосподарської виробничої діяльності. Воно лежить в основі законодавства в АПК, але разом з тим до останнього відносяться й інші правові норми, наприклад, екологічне, земельне законодавство тощо.

Виходячи з цього, можна сформулювати поняття системи законодавства та права в АПК, що є сукупністю логічно і послідовно розміщеного нормативного матеріалу за галузями права, правовими інститутами, норми яких у комплексі закріплюють основні принципи, форми і порядок діяльності юридичних і фізичних осіб, регулюють відносини, що виникають в агропромисловому комплексі.


Accessibility

Шрифти

Розмір шрифта

1

Колір тексту

Колір тла