Лекція 1. Бухгалтерський облік в забезпеченні сталого розвитку агробізнесу

1. Сутність та місце облікової інформації в інформаційному забезпеченні процесу управління в умовах сталого розвитку

 

Сьогодні українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначати стратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерська служба підприємства.

Отже, управління повинно ґрунтуватися на знанні структури інформаційного потоку, методів обробки інформації, її стискання та ін.

Термін «інформація» означає пояснення, викладання, повідомлення. Усі галузі знань пов'язані зі «власною» інформацією. Господарська діяльність підприємств пов'язана з інформацією, яка називається економічною.

Економічна інформація – сукупність відомостей, даних, які відображають стан або визначають напрям змін і розвитку підприємства та його ланок. Без цієї інформації неможливий інформаційний процес управління.

Економічну інформацію класифікують за різними критеріями:

– за належністю до сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери;

– за галузями і підгалузями економіки;

– за її належністю до галузей економіки (міністерства та відомства, промислові об'єднання, підприємства, цехи, дільниці та ін.);

– за належністю до органів регіонального управління;

– за стадіями відтворення;

– за елементами виробничого процесу (постачання, розподілу, матеріальними і трудовими ресурсами тощо);

– за стадіями управління (прогнозована, планова, облікова, нормативна).

Також можна доповнити класифікацію економічної інформації:

- за стадіями виникнення (первинна та похідна);

- за повнотою охоплення (достатня, надмірну й недостатня);

- за стабільністю (постійна (стала), умовно-постійна та змінна);

- з позицій технології розв'язування економічних задач (вхідна, проміжна і вихідна).

Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації: внутрішня і зовнішня, алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, оперативна тощо.

Види економічної інформації враховуються при організації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування різних економічних задач.

Отже, найважливішою проблемою сучасної теорії управління є розробка такої інформаційної моделі, яка б забезпечила життєздатність підприємства в умовах постійної зміни і ускладнення середовища, в якому воно функціонує. Для забезпечення життєздатності підприємства необхідно знайти спосіб вимірювання його власної внутрішньої рівноваги. При створенні інформаційних систем оцінювати економічну інформацію слід на об'єкті менеджменту. Це необхідно для визначення ресурсів інформаційної системи, розрахунку потреби в управлінських кадрах, добору корисних відомостей для управлінських рішень.

Для розвитку інформдинамічних процесів та систем необхідно сприяти:

- розвитку інформатики;

- переходу до нового, багатомірного розуміння інформаційних процесів;

- соціальної ролі інформаційного ресурсу.

Облікову систему необхідно розглядати як складову системи управління, яка функціонує на основі теорії управлінського процесу. Облік відображає стан господарської діяльності підприємства, фіксує його стан справ, але самостійно не надає інформацію в формі, зручній для вирішення управлінських завдань. Різниця між обліком і управлінням повинна бути відчутною, оскільки ці два поняття іноді настільки змішуються, що відбувається їх повна заміна.

Отже, можна визначити  основні терміни (табл. 1).

Таблиця 1

Основні терміни

Основні терміни	Визначення
Інформація	це різноманітні нові багатовимірні знання, що отримує суб'єкт у результаті сприйняття, опрацювання і переробки певних відомостей. Це поняття абстрактне і має різні значення у залежності від контексту
Інформація (ЗУ «Про інформацію»	є документованими або публічно оголошеними відомостями про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі
Інформація (М.В. Реслер)	це відомості про навколишній світ (об’єкти явища, події, процеси і т.д.), що зменшують наявний ступінь непевності, неповноти знань, відчужені від їхнього творця і що стали повідомленнями (поданими певною мовою у вигляді знаків, зокрема і записаними на магнітному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим засобом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т.д.)
Інформація (В.Г. Виговська)	виділяє три поняття під час дослідження інформації в системі контролю: – інформація, що обслуговує систему контролю; – контрольна інформація; – інформація в системі контролю (об’єднує попередні категорії)
Інформаційне забезпечення	це цілеспрямована робота по збору різної інформації, її реєстрації, передаванню, обробці, узагальненню, зберіганню та пошуку суб’єктами контролю з метою використання для потреб управління різних рівнів
Цінність інформації	визначається корисністю та здатністю її забезпечити суб'єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети
Облікова інформація	вид економічної інформації, який пов'язаний з функціями оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку і показує фактичний стан господарської діяльності й господарські процеси, які вже здійснилися
Обліково-аналітична інформація	це сукупність даних бухгалтерського обліку, які розкривають господарську діяльність суб’єктів господарювання та використовується для прийняття рішень в процесі управління

 

Важливою проблемою під час дослідження інформаційного забезпечення є виокремлення складових, що визначають його якість. Для вирішення цієї проблеми передусім необхідно проаналізувати сутність поняття «інформаційне забезпечення» (табл. 2).

Таблиця 2

Сутність поняття «інформаційне забезпечення»

Автори	Визначення
Босак А.О., Шпак Н.О., Григор’єв О.Ю., Завербний А.С.	інформаційне забезпечення означено як інтегровану систему знань про об’єкт, що передбачає всі види і форми використання знань та об’єднує сукупність методів і засобів єдиної системи організації і зберігання, нагромадження і актуалізації, доступу і здобуття, оброблення і використання виробничої інформації
Петренко С.М.	інформаційне забезпечення містить три складові: інформаційну систему - це весь набір даних, що необхідний для відповідного процесу та складається з інформації, персоналу, що її обробляє, та засобів автоматизації;  інформаційний фонд – його складоіою є інформаційні ресурси, як інфраструктура інформаційної діяльності, тобто весь обсяг інформації, яка є у системі; інформаційну діяльність
Кузьмін О.Є., Георгіаді Н.Г.	виокремлюють три основні підходи: 1. Інформаційне забезпечення – процес задоволення потреб конкретних користувачів інформації; 2. Інформаційне забезпечення – комплекс заходів зі створення і функціонування інформаційної системи; 3. Інформаційне забезпечення – комплекс засобів і методів оформлення документації, організації збереження даних, кодування і пошуку інформації про стан і поведінку систем і підсистем управління підприємством. Узагальнюють інформаційне забезпечення як систему якісних і кількісних показників, що характеризують рівень задоволення суб’єктів управлінської діяльності управлінською інформацією та інформаційним технологіями з метою реалізації інформаційною системою встановлених цілей та завдань.

 

Ключовими складовими, які визначають рівень інформаційного забезпечення будуть інформація та інформаційні технології. Саме відповідно до цих параметрів формуватиметься рішення щодо відповідності інформаційного забезпечення цілям контролювання.

Кузьмін О.Є., Георгіаді Н.Г. зазначають, що інформаційна технологія – це «процес застосування методів, прийомів, методик збирання, обробки, передавання, зберігання і використання інформації».

Інформаційне забезпечення процесу контролювання не може існувати окремо від інформаційного забезпечення системи управління на підприємстві, а є інтегрованим елементом системи. Наприклад, аналізування системи менеджменту підприємства за функціональним підходом передбачає, що обмін інформацією є тим блоком, який забезпечує ефективний зв’язок всіх елементів системи менеджменту.

 Інформація, отримана в результаті реалізації функції контролювання, є основою регулювання та подальшого прийняття управлінських рішень

Структура інформаційного забезпечення управління підприємством за функціональним підходом передбачає такі елементи:

- планування;

- організування;

- мотивування;

- контролювання;

- регулювання.

До кожного структурного елемента надходять як зовнішня, такі і внутрішня вхідна інформація. Механізм інформаційного забезпечення в межах одного структурного елемента передбачає перетворення цієї інформації на вихідну. Вихідна інформація контролювання разом із вихідною інформацією регулювання становлять базу для прийняття управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення процесу контролювання – складова системи контролю підприємства, яка значною мірою визначає ефективність її формування та функціонування. Якщо розглядати ефективність системи контролю як модель факторної системи, то її загальний вигляд буде таким:

Eск=f(х1, х2, хe3, … хn), (1)

де Eск – результуюча ознака – ефективність системи контролю діяльності промислового підприємства;

en – факторні ознаки, що визначають ефективність системи контролю;

n – кількість факторів, що враховується при побудові моделі.

До факторів, що визначають ефективність системи контролю, передусім належать:

1) рівень інформаційного забезпечення контролювання;

2) рівень фінансового забезпечення системи контролю;

3) рівень матеріально-технічного забезпечення системи контролю;

4) рівень кадрового забезпечення системи контролю тощо.

Перелік факторів, які повинна враховувати така модель, може змінюватися залежно від цілей дослідження.

Наприклад, для реалізації функції контролювання в систему контролю діяльності підприємства надходить така інформація, що обслуговує систему контролю:

– план-графік виконання робіт механіко-складальним цехом на поточний період;

– аналітичні матеріали щодо виконання плану попередніх періодів;

 – розпорядження про призначення суб’єктів, відповідальних за дотримання плану виконання робіт цехом тощо. Суб’єкт контролю, а саме начальник управління виробництвом, якому лінійно під порядковується підрозділ, цю інформацію нагромаджує, зберігає, аналізує та кодує у певне повідомлення. Суть цього повідомлення може полягати у формуванні відповідного запиту до підрозділу щодо представлення звіту про виконання робіт станом на конкретну дату. Суб’єкт контролю передає повідомлення в цех. Після отримання відповіді на запит (реалізації зворотного зв’язку) суб’єкт контролю формує контрольну інформацію. Зміст цієї інформації полягатиме у визначенні рівня виконання плану, представленні пояснень щодо відповідності (невідповідності) показників їх очікуваним значенням. Саме така сукупність інформації слугуватиме для здійснення подальших дій вищим управлінським персоналом підприємства. Повнота та достовірність інформації є важливою умовою будь-якого етапу управління, однак на етапі контролювання вони набувають особливого значення. Тому тут важливо правильно оцінити вхідну інформацію, забезпечити її ефективну обробку та надати максимального ступеня гарантію вихідної інформації, яка і слугуватиме основою прийняття управлінських рішень.

Система інформаційного забезпечення може включати підсистеми:

 - Підсистема законодавчої, нормативної, методичної  та правової інформації.

 - Підсистема інформації, що характеризує діяльність суб’єкта господарювання на основі показників фінансово-господарської діяльності та внутрішнього контролю (первинні документи, регістри та форми ведення обліку, звітність, документи по контролю та ін).

- Підсистема комунікації з різними економічними контрагентами, включаючи канали зворотного зв’язку.

- Підсистема інформації про аналіз ринків послуг (споживачів, партнерів, конкурентів тощо).

 Облікова інформація повинна відповідати певним вимогам:

- надавати змогу усім користувачам звітності здійснювати порівняння фінансових звітів підприємства як за різні періоди, так і фінансові звіти різних підприємств;

- бути релевантною, тобто мати пряме відношення або вигідне використання в діях, для яких вона призначалася, щоб забезпечити одержання бажаного результату і бути доречною. Основними складовими релевантності є: передбачливість, своєчасність, зворотній зв’язок;

- більш точно і об’єктивно відображати господарські процеси, тобто бути надійною, незалежною від різних чинників чи суб’єктивного підходу. Але, на думку деяких науковців було зазначено, що практичне втілення принципу доказовості також може бути упередженим, суб’єктивним. Наприклад, облікова вартість майна залежить від вибору методів їх оцінки чи переоцінки, на значення показника собівартості продукції великий вплив мають способи розподілу та списання непрямих витрат, розміри прибутку можуть бути неоднаковими при застосуванні різних методів визначення обсягів продажу.

Обов`язково необхідно розрізняти два поняття, як «інформація» і «облікові дані», оскільки інформація є поняттям більш ширшим.

Важливо запам`ятати, що з основоположних концепцій і принципів бухгалтерського обліку випливає: зиск (користь) від облікової інформації для осіб, як приймають рішення, має бути вищим, ніж витрати на одержання цієї інформації.

Основною перешкодою, яка не дозволяє реально оцінити ефективність облікової інформації є те, що готують інформацію і несуть затрати по ній одні користувачі, тоді як вигоди від її використання одержують інші.

Аспекти проблеми формування облікової інформації для управління насамперед визначаються дослідниками в рамках системи законодавчого регулювання  бухгалтерського обліку (табл. 2) і залежать від рівня, на якому їх застосовують:

-  державний рівень, де проявом регулювання є Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України;

-  галузевий рівень, на якому регулювання має форми інструкцій, положень, методичних рекомендацій галузевих міністерств;

-  господарський рівень, на якому інструменти регулювання визначаються Положенням про організацію обліку, зокрема обліковою політикою підприємства.

Таблиця 3

 Формування облікової інформації для управління на різних рівнях

 

Облікова інформація, представлена у різноманітних звітах (фінансових, статистичних, управлінських), зазвичай є цінним сировинним продуктом для системи управління на локальному і глобальному її рівнях.

Можна виділити вплив факторів на інформацію:

1) часу – при здійсненні витрат в одному періоді, а отриманні результату в іншому, тобто цінність ресурсів і продуктів їх переробки змінюється;

2) ризиків – неможливість її рівномірного розподілу між періодами;

3) інформаційної нестабільності.

 Всі фактори повинні братися до уваги бухгалтером при розрахунку фінансових результатів, формуванні звітів та наданні інформації управлінському персоналу.

Я.В. Соколов наголошує, що довіра даним бухгалтерського обліку, раціональне використання даних звітності при прийнятті управлінських рішень можливе лише за умови розуміння відносності одержуваних даних. Не можна беззастережно довіряти "бухгалтерським цифрам", не замислюючись про методологію їх отримання. Але не можна і стверджувати, що відносність значень цих "цифр" робить їх марними.

Існує представлення про бухгалтерський облік як самий реалістичний, тому що, всі вважають його розрахунки точними – до копійки на відміну від статистиків, у яких все приблизно. Насправді статистики розуміють відносність своїх даних і вираховують їх ймовірні відхилення (помилки).

Майже всі величини, представлені в бухгалтерському обліку, носять свідомо чи мимоволі умовний характер. В першу чергу цьому сприяло ряд причин: різні моменти виникнення доходів і витрат, вибір оцінки балансових статей, склад резервів, нарахування амортизації – що автоматично позначаються на фінансових результатах і, в певному сенсі, прибуток підприємства не стільки заробляє підприємець, скільки його вираховує бухгалтер.

Давньоримський сенатор Марк Порцій Катон (234-149 до н.е.) вчив, що коли здобуваєш маєток або, вживаючи нашу термінологію, підприємство, то звертай увагу на саму справу, а не на облікові регістри і звітність. Це пов'язано з тим, що:

1) якщо облік ведуть за правилами, то оскільки правила не в змозі у всіх випадках адекватно відобразити реальний стан справ, остільки і результати оцінки маєтку за цими даними не будуть вражаючими і можуть ввести в оману;

2) якщо обліковець (бухгалтер) відступає від правил, то тим більше дані облікових регістрів позбавлені сенсу. Треба особисто оглядати те, що купуєш, а не його бліде бухгалтерське відображення.

З 1973 року (початок відокремлення фінансового обліку з об’єктивних на це причин) відбулося наукове визнання неповної адекватності облікової інформації до відповідних господарських процесів, що є початком загострення проблеми реальності та істинності бухгалтерського обліку. Опубліковане в 1978 р. Американською асоціацією бухгалтерів визначення, що "бухгалтерський облік повинен відображати господарську діяльність підприємств, допускаючи мінімальні відхилення від реального стану справ", підкреслює правомірність заміни Д.О. Мейєм в бухгалтерському обліку істини цінністю і корисністю даних для конкретизованого користувача. Без затребуваності користувачем облікова інформація може асоціюватися лише з непродуктивним інформаційним ресурсом.

Поділ обліку на фінансовий і управлінський не зменшує гостроту проблеми відносності облікової інформації. Видатний вчений Г.Г. Кірейцев відзначає, що "система управлінського обліку створюється на підставі обґрунтованої методологічної і організаційної інтеграції функцій управління".

За висловлюванням М.Г. Чумаченка: "до складу сучасного управлінського обліку входить нормування і прогнозування виробничих витрат за різними напрямками, калькулювання собівартості продукції, аналіз собівартості продукції і виявлення відхилень від стандартів і кошторисів".

Г.О. Скрипник також акцентує увагу, що існуючі методи обліку, нормування, планування, контролю і аналізу витрат уже не можуть задовольнити потреби керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств і тому є необхідним створення системи обробки та підготовки інформації для менеджерів всередині підприємства, що може бути вирішено при застосуванні управлінського обліку. Проте, виокремлення управлінського обліку в окрему інформаційну систему, поставило нові завдання перед науковою спільнотою, професійними організаціями і практиками стосовно підвищення якості його продукту – інформаційного ресурсу для прийняття управлінських рішень.

Визнання відносності облікової інформації спричинило пошук причин втрати об’єктивності і достовірності. Це привело до розвитку парадигмального підходу у дослідженні існування обліку як науки. В 1976 р. М.К. Уеллс, спираючись на праці Т. Куна, ввів в бухгалтерський облік поняття парадигм, які виникають в процесі його революційного розвитку. Парадигма як філософське поняття, яке формує у науковця "певну культуру мислення, вміння абстрагуватися від випадкового, несуттєвого і тимчасового та синтезувати різнорідні нюанси розвитку системи в певні образи, вектори, тенденції, закономірності", на часі є ключовою проблемою наукових досліджень в галузі обліку.

Свого часу М.К. Уеллс виділяв в теорії бухгалтерського обліку сім парадигм:

1) антропологічну – традиційний підхід, згідно якого практика спрямовує розвиток теорії;

2) кон’юнктурну – теорія обліку формується в залежності від потреб ринкової економіки;

3) подієву – суть якої в пріоритетності прогностичної функції обліку;

4) процесуальну – оцінка господарських процесів і прийняття управлінських рішень;

5) ідеалізовану – спрямування на обліковий вимір результатів господарської діяльності;

6) інформаційну – спрямована на оцінку інформації про факти господарського життя;

7) біховеристичну – вивчає поведінку осіб, які приймають управлінські рішення.

Всі окреслені парадигми знаходили місце в окремих теоріях, проте найбільш поширеними підходами на сучасному етапі розвитку облікової науки є наступні:

1) соціологічний;

2) економічний;

3) біховеристичний;

4) психологічний;

5) інформаційний (ситуаційний) бухгалтерський облік.

Соціологічний підхід вбачає метою обліку забезпечення справедливості до всіх учасників господарського процесу. Представниками цього підходу вважають А. Раппапорта, А.Ч. Літтлонта, В.К. Цимменрмана, Н.М. Бедфорда. Головним аспектом теорії соціологічної спрямованості обліку є моніторинг кожного положення бухгалтерського обліку з позиції його соціальної відповідальності перед суспільством.

Представники економічного підходу (Г.Г. Міллер, Л.Л. Брукс, С. Зефф, М. Мунітц) метою бухгалтерського обліку вважають контроль і оцінку економічних показників, а також забезпечення умов для досягнення максимальної ефективності господарської діяльності. Основою даного підходу є постулат про залежність фінансового результату від обраної методології бухгалтерського обліку, що підтверджує теорію відносності облікової інформації. Ефективність, як чисто розрахункова величина, підпорядковується цільовому користувачу. В такій ситуації головне правило має таке тлумачення: максимально наблизити рівень розуміння вихідної результативної інформації виконавцем і користувачем. В протилежному випадку вигоди від представленої облікової інформації будуть наближатись до нуля. Саме від співвідношення розуміння виконавець – користувач буде залежати рівень відносності облікової інформації та її наближення до бажаної точності, достовірності і об’єктивності.

Родоначальник біховеристичного підходу К.Т. Девіне визначає мету обліку як вироблення способів впливу на поведінку бухгалтерів, а через них і на всіх учасників господарського процесу. За цією теорією бухгалтер описує, обґрунтовує, пояснює і передбачає поведінку інших учасників всіх рівнів управління. Методологічну концепцію розрахунку економічних показників створює бухгалтер, відзначаючи лише з урахуванням своїх професійних знань, умінь і навичок, адекватність показника реальності і очікувань, необхідність і значимість окремого показника, його вплив на сприйняття і рішення управлінського персоналу. Науковцями, які пріоритетним вважають саме біховеристичний підхід, обґрунтовується найбільший ризик отримання фальсифікацій внаслідок опрацювання вхідних інформаційних потоків через людський фактор і притаманну йому властивість опортуністичної поведінки. Як наслідок – трансакційні витрати і втрати, пов’язані з недосконалою розробкою наукової концепції культури бухгалтерського обліку, яка має передбачати набір етичних і моральних норм, не нав’язаних ззовні, а вишуканих в глибинах національних традицій і менталітету. Якщо вплив на відносність в бухгалтерському обліку всіх аналізованих підходів визначити як єдине ціле, то в порівнянні з іншими підходами – біховеристичний – займе найбільшу частку.

Психологічний підхід є найбільш суттєвим в умовах розвитку глобального обліку, характерною ознакою якого є конфлікт інтересів власників капіталу, адміністрації суб’єкта господарювання і працівників. Правила гри визначає та структура, в руках якої зосереджено більше влади. В різних країнах такий розподіл інтересів є різним – відповідно і різні методологічні основи організації і ведення фінансового і управлінського обліку. Таким чином, методологія обліку спотворюється за вимогою зацікавлених і впливових осіб. Розглядаючи систему обліку як інформаційну базу для прийняття управлінських рішень, зацікавлені в цих рішеннях особи, переслідуючи власні інтереси (знову бачимо прояв опортунізму), використовують бухгалтерський облік як засіб для маніпуляцій в досягненні власних цілей. При цьому врахування соціальних та екологічних аспектів залежить від розуміння гостроти і відношення до таких проблем тих же впливових осіб.

Інформаційний підхід виділяє за основу ситуаційний бухгалтерський облік, а також вартісну інтерпретацію та способи оцінки окремих ситуацій як об’єктів обліку. Представники даного підходу вважають предметом обліку інформаційну подію, тобто елементарну інформаційну одиницю про факт господарського життя. Пошук і виокремлення таких одиниць складає основу бухгалтерського обліку. На наш погляд, важливою і такою що потребує подальших досліджень в галузі теорії управлінського обліку, є постулат Г. Сортера (1969), суть якого в тому, що функцією бухгалтерського обліку є не пряме представлення даних для моделі прийняття рішень, а максимально можливий обсяг впорядкованих інформаційних облікових даних, з яких користувач (власник, адміністратор, менеджер) міг би, з урахуванням індивідуальних особливостей його моделі прийняття рішень, вибрати необхідну йому інформацію. При такому підході значно зменшується відносність облікової інформації, корисність цілей і рівень відповідних маніпуляцій обліковими даними. З розвитком сучасних інформаційних технологій та інституціонального забезпечення теорії бухгалтерського обліку стає більш ймовірною можливість перетворення облікової інформації і стратегічний ресурс, який сприятиме вирішенню управлінських завдань, забезпеченню сталого розвитку економіки з урахуванням соціального і екологічного факторів.

У 2015 р. був виданий Указ Президента України щодо створення Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" (від 12 січня 2015 року № 5/2015).

Дану стратегію можна застосовуватиі і для суб`єктів господарювання, тільки в розрізі потреб на мікрорівні.

Метою Стратегії є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі.

Таблиця 4

Рух уперед здійснюватиметься за такими векторами

Вектори	Призначення
вектор розвитку	це забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя. Для цього, передусім, необхідно відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке зростання економіки екологічно невиснажливим способом, створити сприятливі умови для ведення господарської діяльності та прозору податкову систему
вектор безпеки	це забезпечення гарантій безпеки держави, бізнесу та громадян, захищеності інвестицій і приватної власності. Визначальною основою безпеки має також стати забезпечення чесного і неупередженого правосуддя, невідкладне проведення очищення влади на всіх рівнях та забезпечення впровадження ефективних механізмів протидії корупції. Особливу увагу потрібно приділити безпеці життя та здоров'я людини, що неможливо без ефективної медицини, захищеності соціально вразливих верств населення, безпечного стану довкілля і доступу до якісної питної води, безпечних харчових продуктів та промислових товарів
вектор відповідальності	це забезпечення гарантій, що кожен громадянин, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, матиме доступ до високоякісної освіти, системи охорони здоров'я та інших послуг в державному та приватному секторах. Територіальні громади самостійно вирішуватимуть питання місцевого значення, свого добробуту і нестимуть відповідальність за розвиток всієї країни
вектор гордості	це забезпечення взаємної поваги та толерантності в суспільстві, гордості за власну державу, її історію, культуру, науку, спорт. Україна повинна зайняти гідне місце серед провідних держав світу, створити належні умови життя і праці для виховання власних талантів, а також залучення найкращих світових спеціалістів різних галузей

Таблиця 5

Стратегія передбачає в рамках названих чотирьох векторів руху реалізацію 62 реформ та програм розвитку держави

Вектори	Стратегія
вектор розвитку	Дерегуляція та розвиток підприємництва; Програма розвитку малого та середнього бізнесу; Податкова реформа; Реформа захисту економічної конкуренції; Реформа корпоративного права; Реформа фінансового сектору; Реформа ринку капіталу; Реформа сфери трудових відносин; Реформа транспортної інфраструктури; Реформа телекомунікаційної інфраструктури; Програма участі в транс'європейських мережах; Реформа державної митної справи та інтеграція в митну спільноту Європейського Союзу; Реформа монетарної політики; Програма розвитку українського експорту; Реформа енергетики; Програма енергоефективності; Реформа сільського господарства та рибальства; Земельна реформа; Реформа житлово-комунального господарства; Реформа статистики; Програма залучення інвестицій; Реформа дипломатичної служби; Реформа у сфері здійснення державних закупівель; Реформа державного фінансового контролю та бюджетних відносин; Реформа державної служби та оптимізація системи державних органів; Реформа управління державною власністю
вектор безпеки	Реформа системи національної безпеки та оборони; Реформа оборонно-промислового комплексу; Судова реформа; Оновлення влади та антикорупційна реформа; Програма електронного урядування; Реформа правоохоронної системи; Програма енергонезалежності; Реформа захисту інтелектуальної власності; Програма збереження навколишнього природного середовища
вектор відповідальності	Децентралізація та реформа державного управління; Реформа регіональної політики; Програма національної єдності та підтримки національних меншин; Конституційна реформа; Реформа виборчого законодавства; Реформа системи соціального захисту; Пенсійна реформа; Реформа системи охорони здоров'я; Реформа у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів; Реформа у сфері захисту прав споживачів; Програма популяризації фізичної культури та спорту; Програма здорового способу життя та довголіття; Реформа освіти; Програма розвитку для дітей та юнацтва
вектор гордості	Програма популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі; Програма створення бренду "Україна"; Реформа нагородної справи; Програма розвитку інновацій; Розвиток інформаційного суспільства та медіа; Реформа державної політики у сфері науки та досліджень; Програма розвитку туризму; Реформа державної політики у сфері культури; Програма розвитку національної видавничої справи; Реформа державної політики у сфері спорту; Програма залучення талантів