Тема 5. Облік в державному секторі як інформаційна система

Бюджетні установи як суб’єкти, які забезпечують надання управлінських, соціальних, медичних, освітніх та інших послуг, характеризуються як відмінними, так і спільними рисами. Врахування названого чинника в процесі розробки системи обліку забезпечить вирішення основних проблем оптимізаційного характеру. Зважаючи на обмеженість фінансових і матеріально-технічних ресурсів суб’єктів діяльності бюджетної сфери, при проведенні наукового пошуку шляхів вдосконалення системи обліку важливо забезпечити найбільш ефективні модернізаційні заходи, які були б спільними для кількох підгалузей.

Таким чином можна досягти більшої економії ресурсів, оскільки спільність функціональних рис уможливлює формування однакових рішень щодо облікового відображення тих чи інших процесів, явищ чи операцій. В умовах комп’ютеризації для бюджетних установ це означає можливість використання уніфікованого, а не спеціального програмного забезпечення, що, у свою чергу, не потребує додаткових фінансових витрат.

Наприклад, узяті за основу дослідження галузі – охорона здоров’я та сфера вищої освіти, мають ряд спільних рис, які дають змогу формувати єдині підходи щодо модернізації системи обліку. Найбільш явними й ідентифікованими спільними рисами обох підгалузей є:

–       мета діяльності – надання послуг невиробничого характеру, виконання соціальних державних гарантій, належність до неприбуткових організацій;

–       загальна методологія й організація обліку;

–       підхід до фінансового забезпечення діяльності установ і організацій (фінансування за загальним і спеціальним фондами) та організація його обліку;

–               класифікація видатків (у т. ч. за функціональною, економічною та іншими ознаками) та їхній облік;

–              ряд статистичних показників (обсяг видатків на забезпечення діяльності, чисельність населення, якому надані послуги, частка галузей у ВВП тощо);

–               труднощі в оцінюванні результатів діяльності (значні похибки при вирахуванні вартісного показника результату функціонування, умовність оцінки, проблемність розробки способу оцінки ефективності через специфіку послуг, які надаються бюджетними установами тощо);

–              об’єктивна потреба спрямування системи обліку на забезпечення інформаційних запитів внутрішніх користувачів для виявлення та реалізації заходів оптимізаційного характеру;

–               використання комп’ютеризованих систем обліку з низькою емерджентністю (не виконують аналітичних оптимізаційних розрахунків, не мають функції попередження про критичні стани об’єктів обліку та дати обов’язкових платежів тощо);

–               прагнення до забезпечення зростання конкурентоспроможності на основі мінімальних затрат тощо.

Сформований перелік за чисельністю може бути доповнений іншими рисами, властивими обом підгалузям, що свідчить про доцільність розробки уніфікованого підходу з питань модернізації системи обліку. Проте навіть у такому складі він може бути обґрунтуванням того, що з точки зору розгляду обліку як інформаційної системи управління державних вищих навчальних закладів і медичних установ існують можливості генерування та проектування більш досконалої організації руху облікових даних і побудови відповідної модернізованої моделі обліку.