Тема 24. Теорія економічного зростання (2 години)

Економічне зростання– довгостроковий сталий розвиток економіки, тобто процес сталого збільшення ВВП у довгостроковому періоді без порушення рівноважного стану в короткостроковому періоді.

Економічне зростання вимірюється двома способами: 1) річними темпами росту ВВП; 2) річними темпами росту ВВП на душу населення.

Основні показники вимірювання економічного зростання:

а) коефіцієнт зростання – відношення показника періоду, що аналізується, до показника базисного періоду;

б) темп зростання – коефіцієнт зростання, помножений на 100%;

в) темп приросту – темп зростання мінус 100%.

Економічне зростання будь–якої країни визначають фактори пропозиції, фактори попиту та фактори розподілу.

По-перше, розглянемо фактори пропозиції, які зумовлюють фізичну здатність економіки до економічного зростання.

1. Кількість та якість природних ресурсів (земля, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси, клімат тощо). На планеті є лише декілька країн, що володіють такими багатими природними ресурсами, продаж яких дає їм змогу швидко просуватися шляхом економічного зростання. До них можна віднести Саудівську Аравію, Кувейт та деякі інші. Більшість країн світу не багаті на природні ресурси. Проте навіть бідні на природні ресурси країни – Швейцарія, Японія чи Ізраїль – демонструють високі темпи економічного зростання й забезпечують високий рівень життя своїх громадян.

Найціннішим природним ресурсом України вважають орні землі. У нашій державі знаходиться чверть світових запасів родючих чорноземів та 27% розорної землі європейського континенту (на душу населення в Україні припадає 0,64 га розорної землі, тоді як у Європі цей показник становить 0,25 га).

2. Кількість та якість трудових ресурсів. На думку багатьох економістів, трудові ресурси (пропозиція робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці) є найважливішим фактором економічного зростання. Справді, інші фактори виробництва (капітал, сировину, технологію) можна купити в інших країнах. Проте застосування високопродуктивної техніки в місцевих умовах потребує кваліфікованих працівників.

3. Кількість та якість капіталу, який використовується в економіці. Для збільшення обсягу капіталу (устаткування, виробничих будівель, доріг) потрібне скорочення поточного споживання впродовж десятиліть. У країнах із розвинутою ринковою економікою від 10% до 20% національного доходу використовується на нагромадження капіталу. І навпаки, найбідніші країни часто можуть заощаджувати лише 5% національного доходу. Крім того, значна частина цих невеликих заощаджень у бідних країнах спрямовується на забезпечення зростаючого населення простими знаряддями праці.

4. Технологія. Крім трудових, природних ресурсів та капіталу важливим фактором пропозиції, який зумовлює економічне зростання, є технологія. Вона відображає технічний прогрес і охоплює також науково-дослідні й проектно-конструкторські розробки, менеджмент та підприємництво. Однією з ключових складових цього фактора є виховання в індивідів підприємницького духу. Країна не може процвітати без власників чи менеджерів, які мають бажання ризикувати, відкривати нові підприємства, освоювати нові технології, розв’язувати трудові конфлікти.

Зазначені вище фактори пропозиції, які називають колесами економічного зростання, визначають можливості фізичного збільшення обсягу продукції. Лише наявність більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, враховуючи й технологічний потенціал, дає змогу національній економіці виробляти більший обсяг продукції, нарощувати свій потенціал.

По-друге, на економічне зростання впливають фактори попиту. До них можна віднести податковий тиск, ефективність кредитно-банківської системи, зростання споживчих, інвестиційних та державних витрат, розширення експортних поставок. Фактори попиту забезпечують зростання сукупних витрат із метою повного використання виробничого потенціалу.

Фактори пропозиції і попиту, що впливають на економічне зростання, взаємопов’язані. Наприклад, неповне використання трудових ресурсів уповільнює темпи нагромадження капіталу – і навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть спричинити безробіття.

По-третє, на економічне зростання впливають фактори розподілу (перерозподіл виробничих ресурсів у економіці, чинна система розподілу доходів). Фактори розподілу забезпечують оптимальний розподіл ресурсів. Зміни в структурі попиту вимагають переміщення капіталів і трудових ресурсів у галузі із більшим попитом на них. Якщо переміщення капіталу не встигає за зміною структури попиту, то частина виробничих потужностей залишається не завантаженою, зростає безробіття, зменшується обсяг виробництва, а отже, обсяг ВВП.

Таким чином, економічне зростання має місце тоді, коли цьому сприяють як фактори попиту, так і фактори попиту та розподілу. Взаємозв’язок між самими факторами складний і суперечливий. Зміни у факторах пропозиції породжують зміни в обсязі сукупного попиту та розподілі ресурсів – і навпаки. Від того, за рахунок яких факторів збільшується чи зменшується ВВП, залежить якість економічного зростання.

Вирішальне значення для економічного зростання мають фактори пропозиції. Загальне уявлення про взаємодію трьох груп факторів економічного зростання ілюструє крива виробничих можливостей – крива, яка відбиває максимально можливий обсяг виробництва продукту, за повного й ефективного використання наявних ресурсів.

Вона відображає поєднання різновидів виробництва різних благ, які можуть бути вироблені при даній кількості і якості людських, природних ресурсів, основного капіталу та відповідній технології.

Рис. 1.Крива виробничих можливостей

На рис. 1 точки з координатами (0;19) та (5;0)  показують дві нереалістичні ситуації, коли всі економічні ресурси витрачалися б на виробництво предметів споживання або засобів виррбництва. У дійсності економіка знаходить баланс у розподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Це показує точка Б на кривій виробничих можливостей.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси, тобто вона досягла своїх потенційних значень. Якщо економіка знаходиться в положенні точки А, це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих та інвестиційних товарів, але свої ресурси використовує неефективно, її потенційні можливості далеко не вичерпані.

Якщо відбуваються кількісні та якісні зміни в ресурсах економіки, тобто діють фактори економічного зростання, крива виробничих можливостей зміщується вправо, із положення АВ у положення А₁В₁ (рис. 2).

Рис. 2. Економічне зростання та крива виробничих можливостей

Коли обсяги виробництва в країні відповідають точці на кривій виробничих можливостей, це означає, що фактори в процесі виробництва використовуються ефективно. Кожна точка всередині кривої показує, що фактори використовуються неефективно. Всі точки, які знаходяться поза кривою, свідчать про недостатній рівень виробництва внаслідок обмеженості ресурсів.

Економічне зростання відбувається тоді, коли раніше не задіяні фактори починають використовуватися, й економіка пересувається з внутрішньої точки в точку на кривій виробничих можливостей.

Економічне зростання спостерігається і тоді, коли крива виробничих можливостей пересувається вправо.

Зростання ВВП можна забезпечити лише двома способами:

1) через використання більшої кількості факторів виробництва;

2) через підвищення ефективності використання наявних виробничих факторів.