ТЕМА 8. АГРОФІЗИЧНА ДЕГРАДАЦІЯ.

Значної шкоди ґрунтам завдає агрофізична деградація. Основними причи- нами її є високий ступінь розорювання ґрунтів, застосування інтенсивного обробітку ґрунту, недотримання чергування культур у сівозміні, недостатня кількість органічних добрив, що вноситься у ґрунт, недотримання технологій вирощування культур.

Оцінку процесам агрофізичної деградації ґрунту дають за такими показниками: щільність складення; вміст агрономічно цінних агрегатів; вміст водотривких агрегатів; водопроникність.

Структура ґрунту є одним із головних факторів її родючості. Внаслідок дії на ґрунт вищезазначених чинників агрофізичної деградації, погіршується його структурний стан.

Структурність - здатність ґрунту розпадатися на окремості різного роз- міру та форми. Структурою називаються ці самі окремості (грудки, зерня, го- ріхи, брили, призми та ін.), що складаються з механічних елементів, зцементованих між собою. Оскільки будь-яка структурна окремість (агрегат) складається із скріплених (зцементованих) між собою механічних елементів, то структура (як властивість) спостерігається лише в суглинкових та глинистих ґрунтах. У піщаних і супіщаних ґрунтах механічні елементи звичайно перебувають у частково розділеному стані. В залежності від розміру структурних окремостей, виділяють такі групи структури: брилиста – більше 10 мм; макроструктура – 10-0,25 мм; груба мікроструктура – 0,25-0,01 мм; тонка мікроструктура – менше 0,01 мм (П. Вершинін, 1958).

В агрономічному відношенні найбільше значення має грудкувата та зерни- ста макроструктура поверхневого шару ґрунту. Оптимальні умови повітряного й водного режимів створюються в ґрунтах із дрібногрудкуватою і зернистою структурою (агрегати розміром 10-0,25 мм) з достатньою кількістю пор, але найкращими є агрегати від 1 до 5 мм. Слід зауважити, що в надмірно вологих ґрунтах оптимальним розміром є 10 мм, а в ґрунтах посушливих районів – 2 мм. В першому випадку крупна макрострук тура забезпечує кращий водно-повітряний режим, а в другому – дрібні макроагрегати (близько 2 мм) при достатній аерації ґрунту добре зберігають вологу і, одночасно, є стій- кими проти ерозії (розмиву), захищають ґрунт від дефляції (вітрової ерозії). Слід зазначити, що не тільки макро-, але й мікроагрегати, особливо розміром від 0,25 до 0,05 мм, мають позитивний вплив на родючість ґрунту. Але якщо в ґрунті є тільки вона, а немає агрегатів макроструктури, то це не забезпечить сприятливих властивостей ґрунту, а навпаки – погіршить їх.

Таблиця 1 ‒ Оцінка структурного стану ґрунтів

У структурному ґрунті створюються оптимальні умови водного, повітря- ного і теплового режимів, що, у свою чергу, обумовлює розвиток мікробіологіч- ної діяльності, мобілізацію й доступність поживних речовин для рослин. Оцінка структурного стану ґрунтівнаведена в таблиці 6.7. Змінюючи структурний склад ґрунту, можна управляти розвитком рослин і надходженням елементів живлення й вологи.

Для оцінки структурного стану ґрунту використовують наступні показ- ники. За даними сухого просіювання (по М. Саввінову) розраховують коефіцієнт структурності:

де Кст – коефіцієнт структурності;

А – сума розміром від 0,25 до 10 мм, %;

Б – сума агрегатів менше 0,25 і більше 10 мм, %.

Проте важливим є не лише загальна кількість агрономічно цінних агрега- тів, але і їх стійкість до розмивання. У таблиці 6.8 наведено оцінку структури ґрунту за вмістом водотривких агрегатів.

Таблиця 2 ‒ Оцінка структурного стану ґрунтів за вмістом водотривких агрегатів

За результатами мокрого просіювання визначають критерій водостій- кості за формулою:

де Кв – критерій водостійкості, %;

С – вміст структурних фракцій у ґрунті розміром від 1 до 0,25 мм, отриманих при сухому просіюванні, %;

Свв – вміст водостійких агрегатів розміром від 1 до 0,25 мм, % .

Оптимізація агрофізичних властивостей ґрунту найбільш тісно пов'язана з його обробітком і вирощуваними культурами. Відомо, що на структуроутворення позитивно впливають органічні добрива, особливо гній, багаторічні  трави,  кальцієвмісні  добрива. Проте Т. Мальцев (1988) робить висновки, що збагачувати ґрунт перегноєм, покращувати його структуру здатні не лише багаторічні, але й однорічні рослини при умові поверхневого обробітку ґрунту. Покращення структури ґрнту під однорічними рослинами при поверхневому обробітку відбувається за рахунок того, що коренева маса знаходиться у верхньому шарі ґрунту, а також за рахунок збільшення вмісту органічної речовини.