ТЕМА 11. ЗАСОЛЕНІ ҐРУНТИ ТА ВІДТВОРОЕННЯ ЇХ РОДЮЧОСТІ.

Засоленими називають ґрунти, в профілі яких концентрація легкорозчинних солей досягає 0,1-0,3 %. До них належать со­лончаки, солонці та різні за ступенем солончакуватості і солон­цюватості грунти. Притаманні засоленим грунтам несприятливі фізичні, хімічні та фізико-хімічні властивості негативно впли­вають на розвиток більшості рослин. Це насамперед висока лужність і наявність соди, яка викликає загибель рослин при її вмісті в ґрунтовому розчині 0,005 %. Засолені грунти пошире­ні в степовій і лісостеповій зонах України і займають близько 2,2 млн га орних земель.

Причини засолення можуть бути природними (первинними) та антропогенними (вторинними).

Природні причини засолення

Мінералізація ґрунтових вод. Якщо ґрунтові води містять значну кількість розчинених солей і залягають близько до поверхні, вони можуть підніматися капілярами до верхніх горизонтів ґрунту. Після випаровування води солі залишаються у ґрунті та поступово накопичуються.

Високе випаровування. У посушливих і напівпосушливих районах кількість води, що випаровується з поверхні ґрунту, значно перевищує кількість атмосферних опадів. Вода випаровується, а розчинені солі залишаються в ґрунтовому профілі.

Материнські породи, багаті на солі. Деякі ґрунтоутворювальні породи містять значні запаси легкорозчинних солей. У процесі вивітрювання вони переходять у ґрунтовий розчин.

Поганий природний дренаж. У пониженнях рельєфу, замкнутих западинах та інших місцях із недостатнім відведенням води створюються умови для накопичення солей.

Вплив мінералізованих підземних вод. Підземні води можуть бути джерелом солей не лише через капілярне підняття, а й унаслідок їхнього виходу на поверхню або близького залягання.

Антропогенні причини засолення

Зрошення мінералізованою водою. Навіть відносно невелика концентрація солей у поливній воді при багаторічному зрошенні може призводити до їх поступового накопичення в орному шарі.

Надмірне зрошення. Великі об'єми поливної води підвищують рівень ґрунтових вод. Якщо дренаж недостатній, мінералізовані ґрунтові води наближаються до поверхні, а після випаровування солі накопичуються у верхніх горизонтах.

Порушення дренажу. Будівництво зрошувальних систем без належної дренажної мережі або несправність існуючого дренажу є однією з найпоширеніших причин вторинного засолення.

Вирубування природної рослинності. Заміна багаторічної рослинності на сільськогосподарські культури може змінити водний баланс території. Зменшення транспірації та зміна водоспоживання рослин здатні сприяти підняттю рівня ґрунтових вод.

Неправильна агротехніка. Порушення водного режиму, недостатнє промивання ґрунту та нераціональне використання добрив можуть посилювати процес накопичення солей.

Солонцюваті грунти характеризуються високою в`язкістю, липкістю, вони маловодопроникні у вологому стані і дуже тверді, зцементовані та безструктурні в сухому. На таких грунтах у посушливі періоди грунти страждають від нестачі вологи, у вологі періоди – від нестачі повітря.

Негативні водно-фізичні і агрономічні властивості солонців пояснюються наявністю в їх складі ілювіального горизонту з підвищеним вмістом мулистих часточок та значною кількістю поглинутих катіонів Nа⁺ і Мg²⁺. Ці катіони спричинюють диспергацію ґрунту, його погану водопроникність, запливання та набухання у вологому стані, сильне ущільнення та розтріску­вання на глиби під час висихання. Солонці мають підвищену лужність, яка шкідлива для рослин. Крім солонців в Україні розповсюджені солонцюваті ґрунти, які також мають погані фізичні, хімічні та фізико-хімічні властивості. Солонці і солон­цюваті ґрунти, як правило, розміщуються в комплексі з інши­ми типами ґрунтів, займаючи від 4 до 80 % площі. Походження цих ґрунтів пов'язане із поглинанням ГВК обмінного натрію. Такі ґрунти набувають стійкої лужної реакції внаслідок вза­ємодії іонів Na⁺ з іонами Н⁺, НСОз, СОз^2-. Продуктами цих реак­цій є луг NaОН та сода NаНСОз і   Nа₂СОз, і тому реакція ґрунтового розчину знаходиться в межах рН = 7,5...9,5.

 Залежно від вмісту натрію ґрунти поділяють на такі групи: несолонцюваті (вміст натрію не більш як 3-5 % від ємності вбирання), слабосолонцюваті (5-10 %), солонцюваті (10-20 %) і солонці (понад 20 %). Останні залягають окремими плямами.

Засолені ґрунти за глибиною залягання верхнього сольово­го горизонту поділяють на: солончакові (наявність солей у шарі 0-30 см), солончакуваті (30-80 см), глибокосолончакуваті (80-150см), глибокозасолені (> 150см).

Солонці за товщиною залягання надсолонцевого горизонту бувають кіркові (<5 см), мілкі (5-10 см), середні (10-18 см) та глибокі (>18 см). Залежно від вмісту обмінного натрію в солон­цевому горизонті солонці, у свою чергу, поділяють на мало-натрієві (вміст натрію <10 % від ємності вбирання), середньо-натрісві (10-25 %) і багатонатрієві (>25 %). За характером вод­ного режиму солонці бувають автоморфні (ґрунтові води за­лягають на глибині 6-7 м і нижче), напівгідроморфні (3-6 м) та гідроморфні (1-3 м).

Нижні горизонти солонців можуть бути засолені лужними або нейтральними солями. Тому солонці залежно від якісного складу солей у ґрунті поділяють на: содові, содово-сульфатні, сульфатно-содові, хлоридно-содові, содово-хлоридно-сульфатні (Лісостеп) та хлоридні, сульфатні, хлоридно-сульфатні (Степ).