ТЕМА 12. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВІД ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ПІДПРИЄМСТВА

Аналіз та оцінювання ступеня ризику спонукають керівництво підприємств готельно-ресторанного господарства до впровадження положень сучасної ризикології, які спрямовані на комплексне обмеження ризику в їхній діяльності.

На думку Гері Хемела, «не кожна інновація у сфері управління гарантовано створить конкурентні переваги. Але це не привід не вводити їх. Інноваційний процес – це гра чисел: чим більше інновацій, тим більше шансів досягти успіху». Але ця «гра чисел» пов’язана з виникненням ризикових ситуацій, що може призвести як до банкрутства, так і до отримання додаткового доходу. Ризику неможливо уникнути, тому кожне підприємство готельно-ресторанного господарства повинне розробляти систему управління ризиками та планувати заходи для зменшення їхнього негативного впливу.

На нашу думку, відсутність однозначного тлумачення поняття ризику та його класифікації пояснюється широким спектром цього явища, що є невід’ємним напрямом розвитку будь-якого підприємства готельно-ресторанного господарства.

Законодавча база України не дає чіткого визначення, що таке ризик. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-III (зі змінами), ризик – ступінь імовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обста- вин на території об’єкта підвищеної небезпеки і/або за його межами. Проте, відповідно до цього Закону, поняття «ризик» розглядається в контексті діяльності суб’єкта господарювання, у власності або в користуванні якого є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки.

На нашу думку, прийняття інноваційного управлінського рішення може бути доцільним за умови проведення ґрунтовного аналізу потенційно можливих ризиків. Якісний аналіз ризиків інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства є найбільш складним і потребує ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції керівників. Кількісний аналіз ризику інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства полягає у кількісному (числовому) визначенні ступеня окремих ризиків діяльності (проекту) у цілому.

Потреба в ідентифікації та відокремленні важливих чинників виникнення ризиків інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства зумовлена підвищенням ефективності інноваційного управління, існуванням можливості альтернативного вибору конкретного господарського рішення із сукупності альтернативних варіантів та необхідністю доповнення якісного аналізу кількісним.

У межах оцінювання ризиків інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства можуть бути використані такі класифікації зон ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику.

Система показників кількісного оцінювання ризиків інноваційного управління розвитком підприємств готельно-ресторанного господарства містить такі елементи:

–   абсолютні величини (дисперсія, середньо-квадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення);

–   відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику).

Найпоширенішими вимірювачами ступеня ризику підприємств є ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. Виділяють два принципово відмінних  підходи до визначення пріоритету локальних об’єктів у багатокритеріальних задачах прийняття інноваційних управлінських рішень:

1.  Принцип жорсткого врахування пріоритету.

2.    Принцип гнучкого врахування пріоритету. Після цього здійснюється вибір оптимальної стратегії на основі одного з можливих принципів оптимальності, але вже в трансформованому просторі об’єктів.

Величину та ймовірність виникнення кожного виду втрат від певного виду ризику необхідно визначати за реальний час. Необхідно враховувати тільки випадкові  втрати, що не піддаються прямому розрахунку та прогнозуванню. Якщо втрати можна передбачити, то їх слід розглядати не як збитки, а як неминучі витрати й включати в розрахункову калькуляцію.

Отже, високий рівень конкурентного середовища змушує керівництво підприємств готельно-ресторанного господарства продукувати певні інноваційні управлінські рішення щодо необхідності застосування системного підходу до аналізу ризиків і звертати увагу на якість та ефективність їх прийняття.