Лекція №11. Системи координат. Розграфка і номенклатура карт

1.Референцна система координат 1942 року (СК-42). Система координат 1942 року – референцна система прямокутних координат на площині, яка базується на використанні конформної проекції Ґауса-Крюгера з вихідними даними:

• референц-еліпсоїд Красовського — велика піввісь 6 378 245 м, стиснення 1:298,3;
• висота геоїда в Пулково над референц-еліпсоїдом дорівнює нулю;
• геодезичні координати Пулковської обсерваторії (центр сигналу А): широта— 59°46'15,359", довгота від Ґрінвіча 30°19'28,318";
• геодезичний азимут з Пулково на пункт - Бугри — 121 °06'42,305;
• центр еліпсоїда Красовського збігається з початком референцної СК, вісь обертання еліпсоїда рівнобіжна (паралельна) осі обертання Землі, а площина нульового меридіана визначає положення початку відліку довгот. Всі інші параметри еліпсоїда є похідними.

У системі СК-42:

Державна нівелірна мережа поширює на всю територію країни систему нормальних висот (Балтійська система 1977 року), вихідним початком якої є нуль Кронштадтського футштока.

Прямокутні координати Державної геодезичної мережі обчислювалися на площині в конформній проекції Ґауса-Крюгера в шестиградусних зонах, осьовими меридіанами яких є меридіани з довготами 21°, 27°, 33°, 39°. Початком координат у кожній зоні є точка перетину осьового меридіана з екватором. Значення ординати на осьовому меридіані приймається рівним 500 км.

При топографічних зніманнях у масштабах 1:5000 і більше, крім прямокутних координат у шестиградусних зонах, обчислюються прямокутні координати у триградусних зонах. Осьовими меридіанами цих зон у системі координат 1942 року є меридіани з довготами 21°, 24°, 27°, 30° ... 39°.