ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ ПРО ГРУНТОВІ ДЕГРАДАЦІЇ.

1.   Процеси, прояв яких не може бути припинено людиною (землетруси, виверження вулканів, різні схилові процеси і т. п.);

2.   Процеси, інтенсивність яких більшою чи меншою мірою визначаються ан- тропогенним фактором (зсуви, селі, ерозія ґрунтів, дефляція, пірогенна деградація тощо),

3.   Процеси, викликані антропогенними факторами (термокарст, вторинне засолення, пересушування торфовищ і т.д.);

4.   Власне антропогенні процеси (забруднення ґрунтів токсичними речовинами, затоплення родючих ґрунтів при будівництві водосховищ, деградація ґрунтів при геологорозвідувальних роботах та експлуатації родовищ корисних копалин, дегуміфікації орних ґрунтів і багато інших).

Крім антропогенних, існують природні ендогенні і екзогенні процеси, які в тій чи іншій мірі призводять до виникнення деградаційних явищ у ґрунтах і ґрунтовому покриві. Це повільне тектонічне опускання або повільне тектонічне підняття території, землетруси, виверження вулканів і гейзерів, вихід термальних вод, вивітрювання порід, крип (дефлюкція), куруми, коразія, екзарація, нівація, термокарст кліматичний, соліфлюкція, пучення підґрунтя, морозобійні тріщини, наземні пали, затоплення земель під час проходження тайфунів, цунамі і припливів, каменепади, карстові та суфозійні явища, заболочування у зв'язку із змінами термічних умов, засолення ґрунтів (не пов'язане зі зрошенням). У цю групу можна віднести також ті процеси, які більшою чи меншою мірою залежать від діяльності людини, але проявляються і природним шляхом: снігові лавини, зсуви, осипи, абразія річкових берегів, паводки та деякі інші.

За тривалістю і поступовістю настання негативних змін у ґрунтах виділяють два основних прояви деградації:

1.          Накопичення деградаційних ознак до критичного стану, коли процеси стають незворотними. Такі зміни у ґрунтах фактично є повільною катастрофою, що обумовлена усією сформованою системою експлуатації природних ресурсів та ґрунтів в тому числі, загальною культурою природокористування.

Тенденція до накопичення деградаційних ознак стану ґрунтів спостерігається в даний час практично на 80% площі орних земель. Така «накопичувальна» деградація відбувається за тривалої інтенсивної експлуатації ґрунтів як постійного технологічного ресурсу в технологіях сільського, лісового та деяких інших виробництв, де основним достоїнством ґрунту вважається властивість самооновлюватися завдяки природному потенціалу ґрунтів.

2.         Часткове або повне руйнування ґрунтового тіла як передбачуваний неминучий етап промислових технологій природокористування, що здійснюється протягом порівняно короткого проміжку часу і призводить до моментального руйнування природних об'єктів і ґрунтів в тому числі. Такий прояв деградації (руйнування, псування) має локальний характер і небезпечний, головним чином, швидкістю і повнотою прояву. Як правило, причини і ступінь руйнування ґрунтів є очевидними і мають ознаки катастрофічного характеру. Це стосується виробництв несільськогосподарського напрямку, коли ґрунти неминуче руйнуються відповідно до прийнятих технологій природовикористання – відкриті роз- робки корисних копалин, будівництво, різного роду звалища та сховища відходів, урбанізація, магістральний трубопровідний транспорт і т.д.

Рисунок 1 ‒ Основні види антропогенного впливу на ґрунти

Деградація ґрунтів у більшості випадків відбувається переважно при комбінованому впливі природних і антропогенних факторів. При цьому антропогенний вплив створює передумови для різкої активізації природних впливів. Розмежувати вплив природних і антропогенних факторів деградації часто буває досить складно.

Здатність ґрунтів протистояти ґрунторуйнівним процесам визначається їх стійкістю до деградації. Розрізняють потенційну стійкість до деградації – здатність ґрунтів протистояти різним видам природно-антропогенних впливів. Визначається їх складом і властивостями, наявністю або відсутністю чинників, що захищають ґрунт від деградації.

Фактична стійкість до деградації визначається динамічною величиною, яка залежить від чергування циклів стану ґрунтів різної тривалості: перебування ґрунтів під трав'янистою рослинністю (або під лісом), чергування культур у сівозміні, зміна водного режиму навесні і влітку, і т.д.

Можливість відновлення властивостей ґрунтів, змінених (або втрачених) в процесі деградації називають оборотністю деградації ґрунтів. Ця характеристика залежить насамперед від виду та ступеня деградації ґрунтів. Так, з окисленням або збіднінням ґрунту елементами живлення рослин можна впоратися у відносно швидкі терміни і без великих витрат. Однак усунення наслідків водної або вітрової ерозії, злитизація ґрунту при нераціональному зрошенні, дегуміфікація є складними дорогими і тривалими процесами. При високих ступенях де- градації повне відновлення профілю і родючості ґрунту, його нормальне функціонування в найближчій перспективі стає неможливим.

Отже, причиною деградацій ґрунту є динамічні зміни певних елементарних ґрунтових процесів – їх прискорення, уповільнення або спотворення. Результатом деградацій ґрунту є порушення функціонування певних функцій у тріаді: елементарні ґрунтові процеси − деградація − біосферно-екологічні функції.