— невірулентний, нездатний викликати захворювання: ступінь зниження вірулентності (див.) певного штаму мікроба, при якій він може розмножуватися в організмі тварини, знаходитися в ньому якийсь час, не обумовлюючи видимих ознак хвороби, але забезпечуючи у ряді випадків виникнення імунітету. Правильніше вживати слабовірулентний, оскільки всі віруси, рикетсії, багато бактерій є облігато-внутріклітинними паразитами, тобто не можуть розмножуватися, не завдаючи шкоди клітинам макроорганізму. Зниження вірулентності мікроорганізмів досягається різними фіз.-хім. діями, багатократними пасажами через організм тварин або в культурах тканин, пересіваннями на штучні поживні середовища. Стабілізоване зниження вірулентності (див. Атенуація) служить основою для приготування живих вакцин з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб тварин (вакцина зі штаму ЛТ проти чуми ВРХ, вакцини з штаму К проти класичної чуми свиней: АСВ, ЛК-ВНІїВВіМ).
