Термінологічний словник Глосарій

— кореневі мешканці якоїсь місцевості. Тварини-аборигени відрізняються хорошою пристосованістю до місцевих умов.

 — поглинання якої-небудь речовини з навколишнього середовища рідинами або твердими тілами. А. проводиться всією поверхнею поглинаючого тіла (абсорбенту) і часто супроводжується хімічною взаємодією речовини, що поглинається, з поглиначем. В процесі А. у вет. і мед. практиці широко використовують активоване вугілля.

— нариви, гнійник, обумовлений вогнищевим гнійним розпадом тканин. Патогномонічний для деяких бактерійних інфекцій (мит, сап). Як ускладнення може виникнути при некробактеріозі, копитній гнилі і ін.хворобах.

— адаптований до організму птахів, пасажований через їх організм.

— невірулентний, нездатний викликати захворювання: ступінь зниження вірулентності (див.) певного штаму мікроба, при якій він може розмножуватися в організмі тварини, знаходитися в ньому якийсь час, не обумовлюючи видимих ознак хвороби, але забезпечуючи у ряді випадків виникнення імунітету. Правильніше вживати слабовірулентний, оскільки всі віруси, рикетсії, багато бактерій є облігато-внутріклітинними паразитами, тобто не можуть розмножуватися, не завдаючи шкоди клітинам макроорганізму. Зниження вірулентності мікроорганізмів досягається різними фіз.-хім. діями, багатократними пасажами через організм тварин або в культурах тканин, пересіваннями на штучні поживні середовища. Стабілізоване зниження вірулентності (див. Атенуація) служить основою для приготування живих вакцин з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб тварин (вакцина зі штаму ЛТ проти чуми ВРХ, вакцини з штаму К проти класичної чуми свиней: АСВ, ЛК-ВНІїВВіМ).

— склеювання в грудочки (купки) і випадання в осад (седиментація) з однорідної суміші бактерій, еритроцитів і ін. корпускулярних часточок під впливом антитіл-аглютинінів. Р. аглютинації використовують для діагностики деяких інфекційних хвороб, визначення виду і типу мікроба, групи крові і т.д.

 — передсмертний стан. Буває А. короткочасна (хвилина) і тривала (доба). Див. Термінальний стан.

 — речовини полісахаридної природи, що виділяються деякими патогенними мікробами. А. значно посилюють патогенну дію відповідних мікробів, пригнічуючи захисні реакції організму, зокрема фагоцитоз і бактеріоліз.

 — пристосування організмів до змінених умов зовнішнього середовища за допомогою набуття властивостей, які забезпечують при цьому їх виживання і розмноження. А. виникає на основі мутацій і розвивається під впливом основного чинника органічної еволюції — природного відбору; в практичній діяльності людини — штучного відбору.

— зчеплення поверхонь двох різнорідних твердих або рідких тіл. Приклад А. — приклеювання ізольованих клітини тканин до поверхні культуральної пробірки при культивуванні клітини.