- загальне визначення для інфекцій і мікозів, що викликаються сапрофітами, збудники яких не є паразитами, а ведуть сапрофітну форму життя. При цьому наслідки зараження обмежуються рівнем інфекційного процесу (85), тобто взаємодією збудник + сприйнятливий організм, естафета передачі збудника не відбувається і не утвориться паразитарної системи з міжпопуляційним рівнем взаємодії. Епізоотичний ланцюг (40) обмежується елементарним осередком епізоотичного процесу - джерело збудника + механізм передачі + сприйнятливий організм (41) - і в такому випадку прийнято говорити про «біологічний тупик» збудника. Тому, хоч і для сапронозів захворюваність може бути високою, тут типові спорадичність, ензоотичність, природна вогнищевість (54, 55, 57). У числі численних прикладів - клостридіози, іерсініози, бешиха, лістеріоз,лептоспірози, багато які харчові токсикоінфекції, при яких резервуаром, ампліфікатором і джерелом збудника (64, 65, 66) є абіотичні фактори, де збудники вільно живуть і розмножуються незалежно від тваринного організму. Як правило, збудники сапронозів характеризуються поліпатогенністю і викликають важку патологію, що зумовлено відсутністю взаємної адаптації патогенів цього типу і сприйнятливих тварин, як це відбувається в паразитарних системах при паразитозах.
