(грец. agnostos — непізнаний) — напрям у філософії,
прихильники якого заперечують пізнаванність суті речей,
об’єктивної істини (Юм, Кант,
позитивісти). Агностики протиставляють світ як він нам
даний (пізнаваний) і світ сам по собі (принципово
недрсяжний). Знання, з їх точки зору, не дає
відображення сутності дійсності, а в кращому разі
обслуговують утилітарні потреби людей. Корені
агностицизму в принциповій незавершеності
процесу пізнання.