священна книга християнства та іудаїзму, створена
протягом І тис. до н. е. та ІІІІ ст. н. е. шляхом
відбору, редагування та канонізації текстів, які
іудейські, а пізніше християнські традиції вважали
богонатхненними. Складається із двох частин — Старого
Завіту, визнаного іудеями та християнами, та Нового
Завіту, котрий визнається священним лише
християнами. Мовами
Біблії є давньоєврейська та арамейська у Старому
Завіті та грецька (койне)у Новому. Містить
сакралізовану історію світу та людства, наголошує на
їх залежності від волі Бога — творця і промислителя.
Основою людського життя, за Біблією, є правдиве
боговшанування та богопоклоніння. За своєю суттю Біблія
— одна-єдина книга, хоча й складена вона з багатьох
книг, а тому характеризується величезною жанровою та
тематичною різноманітністю: виклади міфологічних систем,
історичні оповіді, релігійна публіцистика,
філософсько-моралістичні твори, лірична поезія, зразки
релігійної містики.
Історія Біблії в Україні розпочинається з часів появи
на її землях перших християнських місіонерів, які,
поширюючи християнство, принесли із собою і книги
Святого Письма, які з часом перекладались
церковнослов’янською мовою. Найдавнішою в Україні
книгою Святого Письма є Остромирове Євангеліє
(1056—1057). Найціннішим із перекладів на народну
тогочасну мову є Пересопницьке Євангеліє (1556—1561),
що вийшло з монастиря в Пересопниці (Волинська
область). Дуже популярною в Україні книгою Старого
Завіту був Псалтир, який вживався не тільки як
богослужбова, а й як навчальна книга для домашнього
читання. Популярними були й книги Нового Завіту
(Четвероєвангеліє і Апостол). У 1581 р. побачила світ
повна збірка книг Біблії церковнослов’янською мовою —
Острозька Біблія, надрукована І. Федоровим у м.
Острозі. Перший переклад Біблії живою народною
літературною мовою здійснили П. Куліш, І. Пулюй та І.
Нечуй-Левицький(ХІХст.). Протягом XX ст. повний текст
Бібліїу перекладі українською мовою здійснили І.
Огієнко (1912), І. Хоменко (1963).