Термінологічний словник

Винагорода – один з основних елементів системи мотивації й стимулювання праці персоналу. Винагорода   це те, що людина вважає цінним для себе та прагне отримати за затрачені зусилля, виконану роботу, певну поведінку та інше. У рамках теорії мотивації винагорода (В) – це все те, що представляє для працівника цінність або може здаватися йому цінним. Розрізняють В. внутрішню й зовнішню. Внутрішня В. – це цінності, що здобуваються людиною в процесі здійснення роботи, наприклад, функціональний зміст трудової діяльності (за Ф. Герцбергом, «робота сама по собі»), або внаслідок досягнення поставлених цілей. Внутрішня В. задовольняє потреби вищого порядку й пов'язана із самореалізацією особистості. Зовнішня В.   все те, що в рамках мотивації має будь-яку цінність для співробітників організації й може бути запропоноване їм як стимул до роботи. У першу чергу, це матеріальна В.: заробітна плата й різного роду додаткові виплати, включаючи разові премії до свят, різноманітні пільги й знижки цін при оплаті проїзду, готелів у ділових відрядженнях тощо. Зовнішня В. може виступати у вигляді різних соціальних благ, престижного приміщення для роботи тощо. В. повинна підтримувати суперництво між працівниками, заохочувати ініціативу; особливо виокремлювати видатних працівників, що здійснюють помітний внесок в економічний успіх своєї фірми. Серед вимог, висунутих до В., особливе місце займає вимога справедливості В. Вона розглядається як одна з найважливіших умов ефективності всієї системи стимулювання. У ст. 23 Загальної декларації прав людини зазначено: «Кожен працюючий має право на справедливу й задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування для неї самого і її родини».