Термінологічний словник Глосарій

 - загальна інфекція організму, при якій збудник з первинного, місцевого вогнища інфекції безперервно поступає в кров, інтенсивно нагромаджується там, розповсюджується у всі тканини і органи, де викликає нові вогнища гнійного запалення. Характеризується значною тяжкістю загального патологічного стану, не відповідного місцевим ураженням. Приклади - сепсис рановий, післяпологовий, хірургічний, сибірковий первинний або вторинний (клінічні форми цієї хвороби з надто важким або важким перебігом), колісептицемія. Синоніми: септицемія, загальна гнійна інфекція, зараження крові.

— виготовлений в одному циклі виробництва біол. препарат. Розрізняють експериментальну (лабораторну), дослідно-промислову і промислову серії. Об’єм залежить від характеру препарату і потреби в ньому.

— діагностика інфекційних хвороб з використанням серологічних реакцій.

 — ознака хвороби. Розрізняють симптоми кардинальні (головні) і другорядні, патогномонічні, характерні для даної хвороби.

 — одночасне введення тварині специфічної лікувальної сироватки і вірулентного штаму збудника хвороби. В даний час С. п. не застосовуються.

— дикі тварини (миша, чорний і сірий щур, горобець, клопи і ін.), життєві цикли яких пов’язані з людиною, його житлом або культурними ландшафтами.

— сукупність певних ознак, обумовлених ураженням якого-небудь органу, системи органів.

- в епізоотології повсякденне позначення засобів пасивної імунізації і лікування заразних хвороб (серопрофілактики і серотерапії). Це препарати імунних, гіперімунних, реконвалесцентних сироваток, що містять антитіла до антигенів збудників цих хвороб і проявляють захисні властивості.

— сироватки тварин, що перехворіли

 — комплекс елементів, що знаходяться у взаємодії незалежно від характеру і особливостей зв’язків і типу цілісності об’єкту або явища, напр., з погляду теорії систем; епізоотичний процес природно-вогнищевої хвороби є багаторівневою системою, що забезпечує існування збудника в природі в одних і тих же біоценозах на основі саморегуляції.