Термінологічний словник Глосарій

— порожнина, що виникла в органі в результаті руйнування його тканини при патологічному процесі, напр. при туберкульозі легенів.

 — список, реєстр, складений офіційним органом, установою, напр. До хвороб, До стаціонарно неблагополучних пунктів.

— система тимчасових обмежувальних заходів, що дозволяють попереджати розповсюдження заразної хвороби і забезпечувати локалізацію і ліквідацію виникаючих епізоотичних вогнищ. К. встановлюють при появі хвороб, що характеризуються тенденцією до епізоотичного розповсюдження. 

— 1) хвороби, при виникненні яких передбачено обов’язкове накладення на господарство карантину (ящур, сибірка, чума, емфізематозний карбункул, сап, бешиха свиней, хворобаТешена і ін.); 2) хвороби, про появу яких країни оповіщають МЕБ (список А); 3) в медицині до К. хб. віднесені хвороби, про які направляють інформацію у ВОЗ (чума, холера, віспа, жовта лихоманка).

 — 1) гостре гнійне запалення декількох близько розташованих сальних залоз і волосяних цибулин із загальним шкірним і підшкірним інфільтратом; 2) сибірковий карбункул — вогнище серозно-геморагічного запалення і некрозу тканин.

— потомство однієї клітини (бактерія, культура клітини), однієї вірусної частинки.

 — сильні клональні судоми.

— здатність хвороби розповсюджуватися внаслідок передачі збудника при безпосередньому контакті хворих і здорових тварин або через проміжні об’єкти (агенти). Найбільш контагіозними прийнято називати хвороби, що швидко і широко розповсюджуються (ящур, віспа, чума свиней, грип коней і ін.).

 - хвороби, збудники яких розповсюджуються через контаміновані корми і проникають в організм через органи травлення аліментарним (оральним) шляхом. Типові приклади: класична і африканська чума свиней, ешеріхіози, більшість сапронозів.