Термінологічний словник

в буддизміі, джайнізмі та індуїзмі означає закон відплати за моральні вчинки в минулому, який діє при перевтіленні після смерті людини в іншу істоту.

один з двох слов’янських алфавітів (другий – глаголиця), який було утворено на основі грецької абетки на рубежі ІХ – Х ст. і названо на честь Кирила – визначного просвітника і місіонера християнства. Кирилиця нараховувала 43 літери, які мали не лише фонетичне, а й числове значення. Представляла собою південнослов’янський мовний діалект. Нею написані всі відомі твори ХІ та інших століть. 

жанр драми, в якому дійство і характери трактовані у формі смішного, веселого.

(від лат. contra – проти) – напрям розвитку культури, який протистоїть офіційній, базовій, домінуючій традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. 

політика, спрямована на забезпечення в державних і партійних установах достатньої кількості представників корінного населення та вживання їхньої рідної мови; сприяння організації шкіл і вузів, культурних закладів, які б вели діяльність мовами корінних національностей; видання їхніми мовами періодики та книг. В Україні політика коренізації одержала назву «українізація».

(від лат. cultus – догляд, вшанування) – інститут вшановування та поклоніння речам, явищам, істотам, божествам. 

світ свідомого буття людини, створеного людьми в процесі взаємодії з природою та між собою.

стихійне та ніким не контрольоване запозичення культурних цінностей.

частина матеріальної та духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробування часом і передається наступним поколінням як щось цінне і шановане.