Глосарій

 це адміністративні правила, а також сукупність моральних принципів, яких дотримуються вчені в науковій діяльності і які забезпечують функціонування науки.

  інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності.

— це сукупність загальних уявлень про структуру того чи іншого фрагмента об’єктивної реальності, що визначається даною наукою і лежить в основі теоретичної діяльності в даній науці.

— обмін науковою інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між ученими і спеціалістами. 

 – наукові результати, що оцінюються за такими критеріями, як: вперше отримано, удосконалено, здобуло подальший розвиток.

питання, що потребує наукового вирішення; завдання для пошуку невідомого; сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методикам у конкретній науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

 являє собою створення нових наукових понять, нових наукових теорій. Їхня реалізація забезпечує технічний прогрес, відкриває шляхи; до удосконалення того чи іншого виду або області практичної діяльності людей.

 це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.

Поняття «наукова теорія» має різні значення: для протиставлення практиці або гіпотезі як неперевіреному знанню у формі припущення; узагальнення передової практики відображенням її у мисленні і відтворенням реальної дійсності. Теорія безперервно пов'язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. 

 форма організації колективної наукової праці під керівництвом лідера школи, як правило, відомого вченого. Характеризується єдиною дослідною програмою, спільністю наукових поглядів і стилю наукової діяльності в конкретній галузі. Лідер є автором програмної концепції — основи для вирішення наукових задач.

це цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання детермінуються практичними потребами суспільства та потребами розвитку самого наукового пізнання. Специфіка н.м. полягає у  відділенні особистісного від об’єктивного, дослідження не тільки об’єктів, предметів і явищ, актуальних для сьогодення, але і тих, які будуть важливі в майбутньому, теоретичні принципи, на підставі яких будується комплекс знань, формують певну систему, методи, якими здійснюється вивчення предметів, об’єктів, їхніх зв’язків між собою усвідомлюються і контролюються вченими.