Термінологічний словник Глосарій

 — вищий ступінь напруженості епідемічного процесу, коли прогресуюче розповсюдження хвороби приводить до незвичайно високого ураження населення на величезних територіях з обхватом цілих країн, окремих материків і навіть декількох материків.

 — вищий ступінь напруженості (інтенсивності) епізоотичного процесу. При цьому широке розповсюдження інфекційної хвороби супроводжується високою захворюваністю тварин на величезних територіях — з обхватом країн, материків.

 — одна з форм інфекційного висипу — невеликі щільні вузлики, що з’являються на шкірі. Потім з них формуються везикули, пустули або відбувається некроз епітелію, і вузлики перетворюються на скориночки.

 — явище патологічно зміненої реактивності сенсибілізованого організму, що виникає в результаті дії агента іншої природи, ніж що викликав сенсибілізацію організму.

— імунітет до супутнього мікроба, виникаючий паралельно з імунітетом до основного мікроба-збудника.

— інфекція, викликана мікроорганізмом, властивості якого змінені під впливом інших співчленів мікробної асоціації.

 — випадання функції якого-небудь органу внаслідок порушення іннервації; повна втрата здатності довільних рухів.

 — неповний параліч, напівпараліч.

 — введення лікарських і ін. речовин в організм, минувши травний тракт.

 — послідовне зараження сприйнятливих об’єктів (тваринні, курячі ембріони, культура клітини) мікроорганізмами. Основа епізоотичного процесу; використовується також в експериментальних умовах для виділення збудників і зміни їх властивостей.