Глосарій курсу Філософія

(грец. pan — усе і theis — бог) — філософське і релігійне вчен­ня про присутність Бога у єстві самої природи, ототожнення Бога з приро­дою, розчинення Бога в природі, або, навпаки, природи у Богові.

(грец. paradocos — несподіваний, дивний) — в широкому ро­зумінні — неочевидне висловлювання, істинність якого встановлюється до­сить важко; в такому смислі парадоксальними вважають будь-які неочікувані висловлювання, особливо коли неочікуваність їх смислу виражена в дотепній формі. В логіці парадоксом називають висловлювання, які в точно­му сенсі слова суперечать логічним законам.

(лат. pater — батько) — сукупність філософських доктрин хри­стиянських мислителів (отців церкви) II—VII ст.

згідно з вченням матеріалістів XVII—XVIII ст. (Гоббса, Локка) — якості, притаманні самим речам і можуть бути описані механікою (про­тяжність, величина, фігура).

категорія діалектики, що характеризує квантовість, дробність, порційність просторово-часових параметрів речей, фізичних сил.

учні та послідовники Арістотеля. Назва походить від звички мислителя викладати своє вчення під час прогулянки в саду.

релігійно-філософська течія, яка вищою реальністю і цінністю вважає персону — людину, Бога (американське відгалуження Боун, Хокінг, французьке — Муньє, Лакруа). Світ — сукупність духовних персон (на зразок монад Лейбніца).

 процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абст­рактних образах (поняттях, теоріях) людиною. Пов’язане з практичною ді­яльністю і зумовлене суспільним буттям людини.