Термінологічний словник

Розчини синтетичних або природних плівкоутворювальних речовин в органічних розчинниках, які після нанесення тонким шаром на поверхню й висихання утворюють достатньо міцні й монолітні покриття. Л. бувають олійні, алкідні, перхлорвінілові, поліефірні, нітроцелюлозні, бітумні, кам'яновугільні та ін.

Молочний сік, що виробляється деякими рослинами, найбільш важливим джерелом якого є каучукове дерево. Каучуковий латекс є водним розчином натурального каучуку і жирів.

Сплав міді і цинку, який призначений для брейзінга (високотемпературної пайки), температура плавлення припою становить 875-895 С. За рахунок вмісту цинку, є більш стійкий до корозії ніж, наприклад, мідно-фосфористий припій. Тому часто застосовується для пайки корозієстійких сталей. Латунний припой досить добре розтікається по сталі і утворює міцні паяні з'єднання. При роботі з латунним припоєм, в деяких випадках, деталі прогрівають до температури 900-1000С.

Подвійні або багатокомпонентні сплави міді (brass), в яких основним легуючим елементом є цинк (від 5 до 40%)

Латунь, призначена для лиття корозійностійких деталей, що застосовуються в судно- і машинобудуванні.

Конструкційні сплави на основі алюмінію, магнію, титану, берилію.

Евтектичних металеві сплави, що мають низьку температуру плавлення, що не перевищує температуру плавлення олова (231,9 ° C). Для отримання легкоплавких сплавів використовуються свинець, вісмут, олово, кадмій, талій, ртуть, індій, галій і іноді цинк. За нижню межу температури плавлення всіх відомих легкоплавких сплавів приймається температура плавлення амальгами талію (-61 ° C), за верхню межу взята температура плавлення чистого олова.

Чавун з штучно введеними домішками легуючих елементів (хрому, алюмінію, нікелю, ванадію, титану та інших), що надають йому певних властивостей.

Процес введення в металеві сплави легуючих елементів, які сприяють одержанню сплавів заданого хімічного складу і структури з потрібними властивостями.

Як легуючі елементи найчастіше застосовують хром, нікель, манган, силіцій, вольфрам, молібден і ванадій,  значно рідше — кобальт, титан, берилій та інші метали. У більшості випадків легуючі елементи додаються незначних кількостях — десяті частки відсотка, але деякі з них — від декількох до 10—15% і навіть більше. Назви легованих сталей походять від назв легуючих елементів.