Термінологічний словник Глосарій

— інтенсивність розповсюдження хвороби серед домашніх або диких тварин на конкретній території в певний відрізок часу, тобто що характеризується тимчасовим і просторово-географічним показниками.

— природний, натуральний, не змінений, вроджений.

— населений пункт або окремий тваринницький об’єкт, на території якого виявлені епізоотичні вогнища.

— виникаючий внаслідок ураження нервової тканини.

— збудник хвороби або яка-н. речовина, вибірково діюча на нервову тканину.

 — омертвіння, відмирання окремих клітин, органів або частин тіла в живому організмі. Розрізняють фізіологічний Н. (закономірне відмирання клітини в живому організмі, що супроводжується їх заміною знов утвореними клітинами) і патологічний Н. під впливом шкідливих факторів (травма, опік і ін.), патогенних агентів (бактерії, віруси, гриби).

 - стан несприйнятливості організму тварини до інфекції, зумовлений наявністю в ньому живого збудника і який втрачається при видаленні останнього. Спостерігається при ряді хронічних, персистентних інфекціях і інвазіях (туберкульозі, бруцельозі, алеутській хворобі норок, хворобі Марека, африканській чумі свиней, інфекційній анемії коней і ін.). Патобіологічна основа феномена полягає в динамічній рівновазі інфекційного процесу і імунної відповіді організму, їх циклічної взаємної активації. Це - своєрідний симбіоз збудника і інфікованого організму, що приводить до взаємної толерантності, один з компенсаторних механізмів, придбаних збудником в процесі пристосування до реактивності сприйнятливого тваринного (В.Д. Бєляков). Синоніми: інфекційний імунітет, премуніція.

— перелік, сукупність назв хвороб.

 — документ, що регламентує виготовлення і контроль біол. препаратів, затверджуваний компетентними органами, напр. НТД на вакцину, діагностику і т. д.

 - інфікована тварина (особина) без клінічних ознак хвороби, потенційно здатна стати джерелом збудника. Вживається в складних словах типу вірусоносій, бацилоносій. Стан носійства може бути без видимого вияву інфекції на всьому протязі (здорове носійство), протягом інкубаційного періоду (86), стадії видужання або постконвалесценції у разі клінічно вираженого захворювання (інкубаційний, ранній або носій, що видужав ). У останніх випадках носійство може бути коротким або тривалим (транзитний, тимчасовий або хронічний носій).