Деїзм (лат. deus — Бог) — філософське вчення, згідно з яким Бог створив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи. |
|
|
Декадентство (франц. decadence, пізн. лат. decadentia — занепад) — загальна назва настроїв безнадії; несприйняття життя, індивідуалізму. |
|
|
Державний суверенітет верховенство, незалежність, повнота, загальність і винятковість влади держави, що грунтується на принципі права. |
|
Детермінізм (лат. determinans — той, що визначає, обмежує) — пояснення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип Д. є провідним у науці та матеріалістичній філософії. |
|
Дефініція (лат. definitio — визначаю) — визначення поняття через підведення під ширше (родове) поняття і вказівку видових особливостей. Наприклад, «береза — дерево з білою корою». |
|
Дилема (грец. dilemma — подвійний засновок) — судження за принципом або… або. |
|
Дискретність (лат. discretus — перервність) — розподільність, перервність. |
|
|
Діалектика (грец. dialectike — мистецтво вести бесіду) — один з методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває в зміні, розвитку, в основі якого взаємодія (боротьба) протилежностей (Геракліт, Гегель, Маркс). Основні ідеї Д. за Гегелем: перехід кількісних змін в якісні, взаємопроникнення протилежностей і заперечення заперечення. |
|
Досвід сукупність переживань людини. Виділяють зовнішній досвід, зумовлений відносинами з іншими людьми чи речами світу, і внутрішній, в основі якого — саморефлексія, роздуми. |
|