Евдемонізм античний принцип життєрозуміння, пізніше в етиці — принцип тлумачення й обгрунтування моралі, за яким щастя (блаженство) є найвищою метою життя. |
|
|
Евристика (грец. heuristike — находжу) — наукова дисципліна, яка досліджує процес творчості й намагається віднайти його закономірності. |
|
Егоїзм (франц. egoisme — себелюбство) — спосіб мислення і поведінки, в якому вихідними є власні інтереси. |
|
Екзистенціалізм (лат. existentia — існування) — суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування (екзистенції) людини. |
|
|
Еклектика (грец. eklektikos — той, що вибирає) — поєднання в одному вченні несумісних, часто суперечливих елементів. Е. свідчить про кризу в духовному розвитку, відсутність довершеної системи, яка б подолала ці суперечності. |
|
Елеати представники давньогрецької філософської школи VI— V ст. до н. е., яка протиставляла мислення чуттєвому сприйняттю, висунула вчення про ілюзорність всіх помітних змін і відмінностей між речами, про незмінну сутність справжнього буття. Виникла в м. Елеї. |
|
Елемент прийнятий уданій системі найпростіший компонент (атом, слово, норма і т. ін.). Взаємозв’язок елементів називається структурою. В сучасній науці на зміну дослідженню одноканальних причинних зв’язків приходить багатоканальний (системний або системноструктурний) метод, який допомагає найповніше відтворити всі зв’язки елементів. |
|
|
Еманація (грец. emanatio — витікання) — у вченні неоплатоніків «випромінювання» вищими формами буття нижчих. |
|
|
Емпіризм (грец. empeiria —досвід) — філософський напрям, який основою пізнання вважає чуттєвий досвід (емпірію). |
|
Енциклопедисти французькі мислителі-просвітники (Дідро, Даламбер, Монтеск’є, Вольтер, Руссота ін.), які брали участь у виданні «Енциклопедії» — першого твору, що систематизував наукове знання того часу. |
|
|